Буття 24

24 ¹Авраам був старий, у похилому віці, і наш Отець благословив Авраама в усьому. ²Авраам сказав своєму найстаршому слузі, що управляв усім його майном: «Поклади, прошу, свою руку мені під стегно, ^a a v2 Покласти руку під стегно — це давній жест, яким скріплювали урочисту, непорушну клятву. ³і я заприсягну тебе Отцем неба й землі, що ти не візьмеш дружини для мого сина з дочок ханаанеян, серед яких я живу, ⁴а підеш до мого краю, до моїх родичів, і візьмеш дружину для мого сина Ісака».

⁵Слуга запитав його: «А що, коли та жінка не захоче піти за мною до цього краю? Чи маю я повернути твого сина до краю, звідки ти вийшов?»

⁶Авраам сказав йому: «Стережися, щоб ти не повернув мого сина туди. ⁷Наш Отець, Отець неба, який узяв мене з дому мого батька та з краю моїх родичів, який говорив до мене і присягнув мені: „Цей край я дам твоєму нащадкові“, — він пошле свого ангела поперед тебе, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина. ⁸Але якщо та жінка не захоче піти за тобою, ти будеш вільний від цієї моєї клятви; тільки не повертай мого сина туди».

⁹І слуга поклав свою руку під стегно Авраама, свого пана, і присягнув йому щодо цього. ¹⁰Слуга взяв десять верблюдів свого пана, узяв у руки всілякі коштовності свого пана і вирушив до Арам-Нагараїму, до міста Нахора. ^b b v10 Арам-Нагараїм означає „Арам двох річок“ — область у північній Месопотамії, де ще жили родичі Авраама. ¹¹Надвечір він поставив верблюдів навколішки за містом, біля колодязя з водою, у той час, коли жінки виходять набирати воду. ¹²Тоді він помолився: «Отче мого пана Авраама, пошли мені, прошу, успіх сьогодні і яви свою незмінну любов до мого пана Авраама. ¹³Ось я стою біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять набирати воду. ¹⁴Нехай та дівчина, якій я скажу: „Нахили, прошу, свій глек, щоб я напився“, — і яка відповість: „Пий, і верблюдів твоїх я також напою“, — буде тією, яку ти призначив своєму слузі Ісакові. Так я пізнаю, що ти виявив незмінну любов до мого пана».

¹⁵Ще він не скінчив говорити, як вийшла Ревека — дочка Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, Авраамового брата, — а глек її був на плечі. ¹⁶Дівчина була дуже вродлива, незаймана, що її не знав жоден чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила свій глек і піднялася. ¹⁷Слуга побіг їй назустріч і сказав: «Дай мені, прошу, випити трохи води з твого глека».

¹⁸«Пий, мій пане», — сказала вона і швидко спустила свій глек з плеча, і дала йому напитися. ¹⁹Напоївши його, вона сказала: «Наберу води і для твоїх верблюдів, доки вони не нап’ються». ²⁰Вона швидко вилила свій глек у корито, знову побігла до колодязя набрати води і начерпала для всіх його верблюдів.

²¹А чоловік мовчки дивився на неї, щоб дізнатися, чи наш Отець дарував успіх його подорожі, чи ні. ²²Коли верблюди напилися, чоловік узяв золоту сережку в ніс, вагою близько п’ятої частини унції, і два золоті браслети їй на руки, вагою близько чотирьох унцій, ²³і сказав: «Чия ти дочка? Скажи мені, прошу, чи є в домі твого батька місце, щоб нам переночувати?»

²⁴Вона відповіла йому: «Я дочка Бетуїла, сина, якого Мілка народила Нахорові». ²⁵І ще сказала: «У нас багато і соломи, і корму, і є місце, щоб переночувати».

²⁶Тоді чоловік схилився і поклонився нашому Отцеві. ²⁷Він сказав: «Благословенний наш Отець, Отець мого пана Авраама, який не покинув своєї незмінної любові та вірності до мого пана. Що ж до мене, то він вів мене дорогою до дому родичів мого пана».

²⁸А дівчина побігла і розповіла про ці речі в домі своєї матері. ²⁹У Ревеки був брат на ім’я Лаван, і Лаван вибіг до того чоловіка, до джерела. ³⁰Побачивши сережку в носі та браслети на руках своєї сестри і почувши слова сестри своєї Ревеки: «Так говорив мені той чоловік», — він вийшов до того чоловіка, — а той стояв при верблюдах біля джерела. ³¹Він сказав: «Увійди, благословенний Богом. Чого стоїш надворі? Я приготував дім і місце для верблюдів». ³²Чоловік увійшов до дому, і розсідлали верблюдів. Дали верблюдам соломи та корму, а йому — води, щоб обмити ноги, і ноги людям, що були з ним. ³³Перед ним поставили їжу, але він сказав: «Не буду їсти, доки не скажу того, що маю сказати». «Говори», — сказав Лаван.

³⁴І він сказав: «Я слуга Авраама. ³⁵Наш Отець щедро благословив мого пана і зробив його багатим, давши йому отари, череди, срібло, золото, слуг і служниць, верблюдів та ослів. ³⁶Сарра, дружина мого пана, народила йому сина в її старості; і Авраам віддав Ісакові все, що має. ³⁷Пан мій заприсягнув мене: „Не бери дружини для мого сина з ханаанських жінок, у краю яких я живу, ³⁸а піди до дому мого батька, до моїх родичів, і візьми дружину для мого сина“. ³⁹Я сказав моєму панові: „Може, та жінка не піде за мною“. ⁴⁰Але він сказав мені: „Наш Отець, перед яким я ходив, пошле свого ангела з тобою і дарує успіх твоїй подорожі, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду і з дому мого батька. ⁴¹Тоді ти звільнишся від моєї клятви, коли прийдеш до моєї рідні; а якщо вони відмовляться віддати її тобі, то будеш вільний від моєї клятви“. ⁴²Сьогодні, коли я прийшов до джерела, я сказав: „Отче мого пана Авраама, якщо ти даруєш успіх моїй подорожі, ⁴³ось я стою біля джерела води. Тож коли дівчина вийде набрати води, а я скажу їй: «Дай мені, прошу, випити трохи води з твого глека», ⁴⁴а вона скаже мені: «Пий, і для твоїх верблюдів я наберу води», — нехай вона буде тією жінкою, яку наш Отець призначив синові мого пана“. ⁴⁵Ще я не скінчив молитися у своєму серці, як вийшла Ревека з глеком на плечі, зійшла до джерела і набрала води. Я сказав їй: „Дай мені, прошу, напитися“. ⁴⁶Вона швидко спустила свій глек з плеча і сказала: „Пий, і верблюдів твоїх я також напою“. Я напився, і верблюдів вона теж напоїла. ⁴⁷Я запитав: „Чия ти дочка?“ Вона сказала: „Дочка Бетуїла, сина Нахора, якого народила йому Мілка“. Тоді я вклав сережку їй у ніс і браслети на її руки. ⁴⁸Я схилився і поклонився нашому Отцеві, і благословив Отця мого пана Авраама, який вів мене правдивою дорогою, щоб узяти дочку родича мого пана для його сина. ⁴⁹Тепер, якщо ви виявите незмінну любов і правду до мого пана, скажіть мені; а якщо ні, скажіть мені, щоб я звернув праворуч чи ліворуч».

⁵⁰Лаван і Бетуїл відповіли: «Це від Бога; ми не можемо сказати тобі ні доброго, ні злого. ⁵¹Ось Ревека перед тобою; візьми її та йди, нехай вона буде дружиною синові твого пана, як сказав наш Отець».

⁵²Коли слуга Авраама почув їхні слова, він поклонився до землі перед нашим Отцем. ⁵³Слуга вийняв срібні та золоті речі й одяг і дав їх Ревеці, а її братові та матері дав коштовні дари. ⁵⁴І він, і люди, що були з ним, їли, пили й переночували там. Уранці вони встали, і він сказав: «Відпустіть мене до мого пана».

⁵⁵Але її брат і мати сказали: «Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а потім піде».

⁵⁶Але він сказав: «Не затримуйте мене, бо наш Отець дарував успіх моїй подорожі. Відпустіть мене, щоб я пішов до свого пана».

⁵⁷Вони сказали: «Покличмо дівчину і запитаймо, що вона скаже». ⁵⁸Вони покликали Ревеку і запитали: «Чи підеш із цим чоловіком?» «Піду», — сказала вона.

⁵⁹І вони відпустили свою сестру Ревеку та її няню разом зі слугою Авраама і його людьми. ⁶⁰Вони благословили Ревеку, кажучи: «Сестро наша, нехай ти станеш матір’ю тисяч тисяч; і нехай нащадки твої здобудуть міста тих, хто їх ненавидить». ^c c v60 Володіти брамою ворога означало володіти його силою; це благословення — молитва, щоб нащадки Ревеки перемогли тих, хто їм противиться.

⁶¹Ревека та її служниці встали, сіли на верблюдів і рушили за тим чоловіком. Так слуга взяв Ревеку і подався в дорогу.

⁶²А Ісак прийшов із Беер-Лахай-Рої, бо він жив у Неґеві. ⁶³Надвечір Ісак вийшов у поле поміркувати; і, підвівши очі, він побачив, що надходять верблюди. ⁶⁴Ревека теж підвела очі і, побачивши Ісака, зійшла з верблюда. ⁶⁵Вона запитала слугу: «Хто той чоловік, що йде полем нам назустріч?» «Це мій пан», — відповів він. Тоді вона взяла своє покривало і закрилася.

⁶⁶І слуга розповів Ісакові про все, що він зробив. ⁶⁷Ісак увів її до намету Сарри, своєї матері, узяв Ревеку за дружину, і покохав її. Так Ісак утішився після смерті своєї матері.