1 Царів 1

1 ¹Цар Давид був старий, у похилих літах. Його вкривали одежею, та він не міг зігрітися. ²Слуги його сказали йому: «Нехай знайдуть для пана мого царя молоду дівчину, щоб вона служила цареві й доглядала його. Нехай лежить у твоїх обіймах, щоб панові моєму цареві було тепло». ³Шукали по всьому Ізраїлю гарну молоду жінку, знайшли Авішаґ сунамітянку і привели її до царя. ⁴Та молода жінка була дуже вродлива. Вона стала доглядальницею царя й служила йому, але він не мав із нею близькості.

Адонія зазіхає на престол

⁵А Адонія, син Хаґґіти, почав вивищувати себе, кажучи: «Я буду царем». І завів собі колісниці, вершників та п’ятдесят чоловіків, щоб бігли перед ним. ⁶Батько його ніколи не докоряв йому, не питав: «Чому ти так робиш?» Він теж був дуже вродливий, народжений наступним після Авесалома. ⁷Він радився з Йоавом, сином Церуї, та зі священником Авіятаром, і вони підтримували Адонію й допомагали йому. ⁸А священник Садок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шімей, Реї та Давидові воїни не були з Адонією.

⁹Адонія приніс у жертву овець, волів і відгодовану худобу біля каменя Зохелет, що поблизу Ен-Роґелю, і запросив усіх своїх братів, царських синів, та всіх царських урядовців Юди. ¹⁰Але не запросив ні пророка Натана, ні Бенаю, ні хоробрих воїнів, ні брата свого Соломона.

¹¹Натан запитав Вірсавію, матір Соломона: «Хіба ти не чула, що Адонія, син Хаґґіти, зацарював, а наш пан Давид і не знає про це? ¹²Тож ходи, я дам тобі пораду, щоб ти врятувала своє життя і життя свого сина Соломона. ¹³Негайно піди до царя Давида і скажи йому: „Пане мій царю, хіба ти не присягнув служниці своїй: «Соломон, син твій, царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі»? Чому ж тоді царює Адонія?“ ¹⁴І поки ти ще будеш говорити там із царем, я ввійду слідом за тобою і підтверджу твої слова».

¹⁵Вірсавія ввійшла до царя в його покій, — а він був дуже старий, і Авішаґ сунамітянка служила йому. ¹⁶Вірсавія вклонилася низько і віддала цареві шану, а цар запитав: «Чого ти бажаєш?»

¹⁷Вона сказала йому: «Пане мій, ти сам присягнув служниці своїй твоїм Отцем, кажучи: „Соломон, син твій, царюватиме після мене і сидітиме на моєму престолі“. ¹⁸А тепер Адонія став царем, а ти, пане мій царю, і не знаєш про це. ¹⁹Він приніс у жертву волів, відгодовану худобу і багато овець, і запросив усіх царських синів, священника Авіятара та Йоава, воєначальника, але не запросив Соломона, раба твого. ²⁰Пане мій царю, очі всього Ізраїлю звернені на тебе, щоб ти сказав їм, хто сидітиме на престолі пана мого царя після нього. ²¹Інакше, коли пан мій цар спочине зі своїми батьками, я і син мій Соломон будемо вважатися винними».

²²І поки вона ще говорила з царем, прийшов пророк Натан. ²³Цареві сказали: «Прийшов пророк Натан». І він увійшов і вклонився цареві обличчям до землі.

²⁴Натан сказав: «Пане мій царю, чи ти сказав: „Адонія царюватиме після мене і сидітиме на моєму престолі“? ²⁵Бо сьогодні він зійшов і приніс у жертву волів, відгодовану худобу і багато овець, і запросив усіх царських синів, воєначальників та священника Авіятара. І ось вони їдять і п’ють перед ним і вигукують: „Нехай живе цар Адонія!“ ²⁶А мене, раба твого, священника Садока, Бенаю, сина Єгояди, та раба твого Соломона Адонія не запросив. ²⁷Невже це наказав пан мій цар, не сповістивши рабів своїх, хто сидітиме на престолі пана мого царя після нього?»

Давид присягає, що царюватиме Соломон

²⁸Цар Давид відповів: «Покличте до мене Вірсавію». І вона прийшла до царя і стала перед ним. ²⁹І цар присягнув: «Як живий наш Отець, що визволив моє життя від усякої біди, ³⁰то як я присягнув тобі нашим Отцем, Богом Ізраїля: Соломон, син твій, царюватиме після мене і сидітиме на моєму престолі замість мене, — так я і зроблю сьогодні».

³¹Вірсавія вклонилася обличчям до землі, впала ниць перед царем і сказала: «Нехай живе пан мій цар Давид повіки!»

³²Цар Давид сказав: «Покличте до мене священника Садока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». І вони прийшли до царя. ³³Цар сказав їм: «Візьміть із собою слуг вашого пана, посадіть мого сина Соломона на мого власного мула і зведіть його вниз до Ґіхону. ³⁴І нехай священник Садок та пророк Натан помажуть його там на царя над Ізраїлем. Засурміть у ріг і вигукніть: „Нехай живе цар Соломон!“ ³⁵Потім підніміться слідом за ним, і він прийде і сяде на моєму престолі, і царюватиме замість мене, бо я настановив його володарем над Ізраїлем та Юдою».

³⁶Беная, син Єгояди, відповів цареві: «Амінь! Нехай наш Отець, Бог пана мого царя, утвердить це. ³⁷Як наш Отець був із паном моїм царем, так нехай буде і з Соломоном, і нехай зробить його престол більшим за престол пана мого царя Давида».

³⁸Священник Садок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, а також керетії та пелетії зійшли вниз, посадили Соломона на мула царя Давида і привели його до Ґіхону. ³⁹Священник Садок узяв ріг з олією з намету і помазав Соломона. І засурмили в сурму, і весь народ вигукнув: «Нехай живе цар Соломон!»

⁴⁰І весь народ піднявся слідом за ним, граючи на сопілках і дуже радіючи, аж земля розкололася від їхнього галасу.

⁴¹Адонія і всі його гості почули це, коли закінчували свою трапезу. Почувши звук рога, Йоав запитав: «Чому в місті такий галас?»

⁴²Він ще говорив, коли прийшов Йонатан, син священника Авіятара. Адонія сказав: «Увійди, бо ти чоловік достойний і, напевно, несеш добру звістку».

⁴³Але Йонатан відповів Адонії: «Ні, наш пан цар Давид настановив царем Соломона. ⁴⁴Цар послав із ним священника Садока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, а також керетіїв та пелетіїв, і вони посадили його на царського мула. ⁴⁵Священник Садок і пророк Натан помазали його на царя в Ґіхоні, і звідти вони піднялися, радіючи, аж загуло місто. Оце той галас, що ви почули. ⁴⁶І навіть більше — Соломон уже сів на царський престол. ⁴⁷А ще прийшли слуги царя привітати нашого пана царя Давида, кажучи: „Нехай твій Отець зробить ім’я Соломона славнішим за твоє ім’я і його престол більшим за твій престол“. І цар вклонився на своєму ложі. ⁴⁸І ще сказав цар: „Благословенний наш Отець, Бог Ізраїля, що дав сьогодні того, хто сів на моєму престолі, і мої очі бачать це“».

⁴⁹Тоді всі гості Адонії перелякалися, повставали і розбіглися, кожен своєю дорогою. ⁵⁰А Адонія, боячись Соломона, встав, пішов і вхопився за роги жертовника. ^a a v50 Хапання за виступні роги жертовника було давнім актом пошуку притулку — відчайдушним благанням про милість і захист від страти. ⁵¹Соломонові сказали: «Адонія боїться царя Соломона і вхопився за роги жертовника, кажучи: „Нехай цар Соломон спершу присягне мені, що не вб’є раба свого мечем“».

⁵²Соломон сказав: «Якщо він виявиться достойним, то й волосина з його голови не впаде на землю; але якщо виявиться в ньому зло, він помре».

⁵³Цар Соломон послав по нього, і його звели вниз від жертовника. Він прийшов і вклонився цареві Соломону, а Соломон сказав йому: «Іди додому».