Буття 27

27 ¹Коли Ісак постарів і очі його потьмяніли так, що вже не бачив, покликав він Ісава, свого старшого сина, і сказав: «Сину мій». «Ось я», — відповів той.

²Ісак сказав: «Ось я вже старий і не знаю дня своєї смерті. ³Тож візьми своє знаряддя — сагайдак і лук, — вийди в поле і вполюй мені дичини. ⁴Тоді приготуй мені смачну страву, яку я люблю, принеси, щоб я поїв, і благословить тебе душа моя, перш ніж я помру».

⁵Ревека слухала, як Ісак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле, щоб уполювати дичину й принести її. ⁶Ревека сказала синові своєму Якову: «Я чула, як батько твій казав братові твоєму Ісаву: ⁷„Принеси мені дичини, приготуй смачну страву, щоб я поїв, і благословлю тебе перед нашим Отцем, перш ніж помру“. ⁸Тож тепер, сину мій, послухай голосу мого й зроби точно так, як я тобі велю. ⁹Піди до отари й принеси мені звідти двох добрих козенят, щоб я приготувала батькові твоєму смачну страву, яку він так любить. ¹⁰А ти віднесеш її батькові своєму, щоб він поїв і благословив тебе, перш ніж помре».

¹¹Яків сказав матері своїй Ревеці: «Поглянь, Ісав, брат мій, — чоловік волохатий, а я — гладенький. ¹²А що, як батько мій обмацає мене? Я видамся йому ошуканцем і накличу на себе прокляття, а не благословення».

¹³Мати його сказала: «Нехай прокляття твоє впаде на мене, сину мій. Тільки послухай голосу мого: піди й принеси мені їх».

¹⁴І пішов Яків, узяв козенят і приніс їх матері своїй, а вона приготувала смачну страву, яку любив його батько. ¹⁵Потім Ревека взяла найкращий одяг Ісава, свого старшого сина, що зберігався в неї вдома, і вбрала в нього Якова, свого молодшого сина. ¹⁶А руки його та гладеньку шию обгорнула козячими шкурами. ¹⁷Потім дала синові своєму Якову смачну страву й хліб, що спекла.

¹⁸Яків прийшов до батька свого й сказав: «Батьку мій». Той відповів: «Ось я. Хто ти, сину мій?»

¹⁹Яків сказав батькові своєму: «Я Ісав, твій первісток. Я зробив, як ти мені велів. Прошу, підведися, сядь і поїж моєї дичини, щоб душа твоя благословила мене».

²⁰Ісак запитав сина свого: «Як це ти знайшов так швидко, сину мій?» Той відповів: «Бо твій Отець дарував мені успіх».

²¹Ісак сказав Якову: «Підійди-но ближче, сину мій, щоб я обмацав тебе й дізнався, чи ти справді син мій Ісав, чи ні».

²²Яків підійшов до Ісака, батька свого, і той обмацав його й сказав: «Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові». ²³Ісак не впізнав його, бо руки Якова були волохаті, як руки брата його Ісава, тож Ісак благословив його. ²⁴Він запитав: «Ти справді син мій Ісав?» Той відповів: «Я».

²⁵Ісак сказав: «Подай мені дичини сина мого, щоб душа моя благословила тебе». Яків подав йому, і він їв; приніс йому вина, і він пив.

²⁶Потім Ісак, батько його, сказав йому: «Підійди ближче, сину мій, і поцілуй мене». ²⁷І підійшов Яків ближче й поцілував його. Ісак понюхав запах одягу його, благословив його й сказав: «Поглянь — запах сина мого, мов запах поля, яке благословив наш Отець. ²⁸Нехай дасть тобі наш Отець роси небесної й щедрості землі, і достатку збіжжя та молодого вина. ²⁹Нехай народи служать тобі й племена вклоняються тобі. Пануй над братами своїми, і нехай вклоняються тобі сини матері твоєї. Проклятий кожен, хто проклинає тебе, і благословенний кожен, хто благословляє тебе».

³⁰Щойно Ісак закінчив благословляти Якова, і тільки-но Яків відійшов від Ісака, батька свого, як брат його Ісав повернувся з ловів. ³¹Він теж приготував смачну страву, приніс її батькові своєму й сказав батькові своєму: «Нехай устане батько мій і поїсть дичини сина свого, щоб душа твоя благословила мене».

³²Ісак, батько його, запитав його: «Хто ти?» Той відповів: «Я син твій, первісток твій, Ісав».

³³Ісак затремтів дуже сильно й сказав: «Хто ж тоді вполював дичину та приніс її мені? Я з’їв усе, перш ніж ти прийшов, і благословив його — так, благословенний він буде!»

³⁴Коли Ісав почув слова батька свого, скрикнув дуже голосно й гірко і сказав батькові своєму: «Благослови й мене, батьку мій!»

³⁵Ісак сказав: «Брат твій прийшов підступно й забрав твоє благословення».

³⁶Ісав сказав: «Чи ж не слушно названо його Яковом? Двічі він обманув мене: забрав моє первородство, а тепер забрав і моє благословення». Потім запитав: «Невже ти не зберіг і для мене благословення?»

³⁷Ісак відповів Ісаву: «Ось я зробив його паном над тобою, дав йому всіх братів його за слуг і забезпечив його збіжжям та молодим вином. Що ж тоді я можу зробити для тебе, сину мій?»

³⁸Ісав сказав батькові своєму: «Невже в тебе лиш одне благословення, батьку мій? Благослови й мене, батьку мій!» І заплакав Ісав уголос.

³⁹Тоді Ісак, батько його, відповів йому: «Поглянь — оселя твоя буде далеко від щедрості землі й далеко від роси небесної, що вгорі. ⁴⁰Мечем своїм ти житимеш і братові своєму служитимеш. Та коли станеш неспокійним, скинеш ярмо його зі своєї шиї».

⁴¹Ісав затаїв злобу на Якова через благословення, яким благословив його батько, і сказав собі: «Наближаються дні жалоби за батьком моїм; тоді я вб’ю брата свого Якова».

⁴²Коли Ревеці переказали слова Ісава, старшого сина її, вона послала покликати Якова, молодшого сина свого, і сказала: «Брат твій Ісав тішить себе думкою про тебе — він задумав убити тебе. ⁴³Тож тепер, сину мій, послухай голосу мого: встань і втікай до брата мого Лавана в Харан. ⁴⁴Побудь у нього якийсь час, поки не вщухне лють брата твого, ⁴⁵поки не відвернеться від тебе гнів брата твого і він не забуде, що ти йому заподіяв. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Навіщо мені втрачати вас обох одного дня?»

⁴⁶Ревека сказала Ісакові: «Остогидло мені життя через цих хеттеянок. Якщо Яків візьме собі дружину з дочок Хетових, із цього краю, то навіщо мені жити?»