Буття 28

28 ¹Тоді Ісак покликав Якова, благословив його й наказав йому: «Не бери собі дружини з ханаанських дочок. ²Іди до Паддан-Араму, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі там дружину з дочок Лавана, брата твоєї матері. ³Нехай Ел-Шаддай — твій Всемогутній Отець — благословить тебе, зробить тебе плідним і розмножить тебе, щоб ти став спільнотою народів. ⁴Нехай дасть він тобі й твоїм нащадкам разом з тобою благословення Авраама, щоб ти успадкував землю, де ти живеш як чужинець, яку наш Отець дав Авраамові.»

⁵Ісак відіслав Якова, і той пішов до Паддан-Араму, до Лавана, сина Бетуїла арамеянина, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.

⁶Ісав дізнався, що Ісак благословив Якова й послав його до Паддан-Араму, щоб узяти звідти дружину, і, благословляючи його, наказав йому: «Не бери собі дружини з ханаанських жінок», ⁷і що Яків послухався свого батька та своєї матері й пішов до Паддан-Араму. ⁸Тож Ісав побачив, що ханаанські дочки не до вподоби його батькові Ісакові. ⁹Тоді Ісав пішов до Ізмаїла й узяв собі за дружину Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраама, сестру Невайота, окрім інших своїх дружин.

Дорога до Харану

¹⁰Яків вийшов з Беер-Шеви й подався до Харану. ¹¹Дійшов він до одного місця й залишився там на ніч, бо сонце зайшло. Узяв він один з каменів того місця, поклав собі під голову й ліг спати на тому місці. ¹²І наснилося йому: ось драбина, поставлена на землі, а вершина її сягає неба, і ось ангели нашого Отця піднімаються та спускаються по ній. ^a a v12 Ісус ототожнює себе з цією драбиною — зв’язком між землею та небом, тим, через кого ми приходимо до нашого Отця (Івана 1:51).

¹³А над нею стояв наш Отець, Який сказав: «Я — твій Отець, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі й твоїм нащадкам. ¹⁴Твої нащадки будуть, як порох земний, і ти розширишся на захід, схід, північ і південь. У тобі та у твоїх нащадках благословляться всі роди землі. ¹⁵Знай це: Я з тобою. Я берегтиму тебе всюди, куди б ти не пішов, і поверну тебе в цю землю. Я не покину тебе, доки не зроблю того, що обіцяв тобі.»

¹⁶Яків прокинувся зі свого сну й сказав: «Справді, наш Отець на цьому місці, а я й не знав!» ¹⁷Він злякався й сказав: «Яке ж страшне це місце! Це не що інше, як дім нашого Отця, і це брама небесна.»

¹⁸Яків устав рано-вранці, узяв камінь, що його поклав собі під голову, поставив його як пам’ятний стовп і вилив на його верх олію. ¹⁹І назвав він те місце Бетель, хоча раніше місто мало назву Луз. ^b b v19 Бетель означає «дім Божий»; раніше місто називалося Луз. ²⁰Яків дав обітницю: «Якщо Бог буде зі мною й берегтиме мене в цій дорозі, якою я йду, дасть мені хліб, щоб їсти, і одяг, щоб одягатися, ²¹і я повернуся щасливо до дому батька мого, тоді наш Отець буде моїм Отцем, ²²а цей камінь, що його я поставив як пам’ятний стовп, буде домом нашого Отця, і з усього, що ти даси мені, я неодмінно дам тобі десяту частину.»