Буття 29

29 ¹Потім Яків вирушив далі в дорогу й прийшов до землі східних народів. ²Він побачив у полі криницю, а біля неї лежали три отари, бо з тієї криниці напували отари. Над її отвором лежав великий камінь. ³Туди збиралися всі отари. Пастухи відкочували камінь з отвору криниці, напували овець, а потім повертали камінь на його місце над отвором криниці. ⁴Яків сказав їм: «Брати мої, звідки ви?» — «Ми з Харану», — відповіли вони.

⁵Він запитав їх: «Чи знаєте ви Лавана, сина Нахора?» — «Знаємо», — відповіли вони.

⁶Тоді він запитав: «Чи здоровий він?» — «Здоровий», — сказали вони. — «Ось його дочка Рахіль іде з вівцями».

⁷«Погляньте, — сказав Яків, — день іще високо, зарано збирати череди. Напоїте овець, а потім ідіть пасти їх».

⁸«Не можемо, — відповіли вони, — аж поки не зберуться всі отари й не відкотять камінь з отвору криниці. Тоді напоїмо овець».

⁹Коли Яків іще розмовляв з ними, прийшла Рахіль з отарою свого батька, бо вона її пасла. ¹⁰Коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, він підійшов, відкотив камінь з отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері. ¹¹Тоді Яків поцілував Рахіль і голосно заплакав. ¹²Яків розповів Рахілі, що він родич її батька, син Ревеки. Вона побігла й розповіла своєму батькові.

¹³Щойно Лаван почув звістку про Якова, сина своєї сестри, він побіг йому назустріч, обійняв і поцілував його та привів до свого дому. І Яків розповів Лаванові все, що сталося.

Місяць у домі Лавана

¹⁴Лаван сказав йому: «Ти справді моя кість і плоть». І залишився Яків у нього на цілий місяць. ¹⁵Лаван сказав Якову: «Невже ти служитимеш мені задарма лише тому, що ти мій родич? Скажи мені — якою має бути твоя платня?»

¹⁶А в Лавана було дві дочки. Старшу звали Лія, а молодшу — Рахіль. ¹⁷У Лії очі були тьмяні, а Рахіль була гарна станом і вродлива на вигляд. ¹⁸Яків полюбив Рахіль і сказав: «Я служитиму тобі сім років за твою молодшу дочку Рахіль».

¹⁹Лаван сказав: «Краще я віддам її тобі, ніж іншому чоловікові. Залишайся тут зі мною». ²⁰Яків служив сім років за Рахіль, і вони здавалися йому кількома днями, бо він любив її.

²¹Яків сказав Лаванові: «Віддай мені мою дружину — мій час настав, — щоб я ввійшов до неї».

²²І зібрав Лаван усіх людей того місця й справив бенкет. ²³Того вечора він привів свою дочку Лію до Якова, і він був близький з нею. ²⁴А Лаван дав свою служницю Зілпу своїй дочці Лії за служницю. ²⁵А вранці — то була Лія! Яків сказав Лаванові: «Що ти зробив мені? Хіба не за Рахіль я служив тобі? Чому ти обдурив мене?»

²⁶Лаван відповів: «Не заведено в нас видавати молодшу раніше за первородну. ²⁷Заверши весільний тиждень цієї, тоді ми дамо тобі й іншу — за ще сім років праці». ^a a v27 Весілля за звичаєм святкували цілих сім днів.

²⁸Яків так і зробив, завершив її тиждень, і Лаван дав йому свою дочку Рахіль за дружину. ²⁹А Лаван дав свою служницю Білгу своїй дочці Рахілі за служницю. ³⁰Яків спав і з Рахіллю, і любив її більше, ніж Лію. І служив він Лаванові ще сім років.

Наш Отець бачить Лію

³¹Коли наш Отець побачив, що Лію не люблять, він відкрив її утробу. А Рахіль була неплідна. ³²Лія зачала й народила сина, і назвала його Рувим, бо сказала: «Наш Отець побачив моє страждання. Тепер напевно мій чоловік полюбить мене». ^b b v32 Кожен із синів Якова названий за грою слів у словах його матері при народженні — її боротьба, радість чи надія, вкладені в ім’я дитини. ³³Вона знову зачала, народила сина й сказала: «Через те, що наш Отець почув, що мене не люблять, він дав мені й цього». І назвала його Симеон. ^c c v33 Ім’я Симеон означає «той, хто чує». ³⁴Вона знову зачала й народила сина і сказала: «Цього разу мій чоловік пригорнеться до мене, бо я народила йому трьох синів». Тому його назвали Левій. ^d d v34 Ім’я Левій означає «приєднаний». ³⁵Вона знову зачала й народила сина і сказала: «Цього разу я прославлю нашого Отця». І назвала його Юда. Потім вона перестала народжувати. ^e e v35 Ім’я Юда означає «хвала». З племені Юди походив цар Давид, а з роду Давида — Ісус, Лев із племені Юди (Об’явлення 5:5).