Євангеліє від Матвія 27

Розділ 27.

27 ¹На світанку всі первосвященники та старійшини народу зібралися й змовилися вбити Ісуса. ²Тож зв’язали його, повели й передали Пилатові, намісникові.

³Тоді Юда, зрадник його, побачивши, що Ісуса засуджено, розкаявся й повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам, ⁴кажучи: «Я згрішив, зрадивши невинну кров». Вони ж відповіли: «Що нам до того? Ти сам гляди».

⁵Він кинув срібняки в храм, вийшов і повісився.

⁶Первосвященники взяли срібняки й сказали: «Не можна класти це в скарбницю, бо це плата за кров». ⁷Тож порадилися й купили за них гончареве поле, щоб ховати чужинців. ⁸Тому те поле зветься Полем Крові й донині. ⁹Тоді сповнилося сказане пророком Єремією: «Узяли тридцять срібняків, ціну, встановлену за нього, якого оцінили деякі із синів Ізраїлевих, ¹⁰і дали їх за гончареве поле, як звелів мені наш Отець».

Ісус мовчить перед Пилатом

¹¹Ісус стояв перед намісником, і намісник запитав його: «Ти Цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти кажеш».

¹²Та коли первосвященники й старійшини звинувачували його, він нічого не відповідав. ¹³Тоді Пилат сказав йому: «Хіба не чуєш, скільки звинувачень вони висувають проти тебе?»

¹⁴Але він не відповів йому жодного слова, навіть на одне звинувачення, тож намісник вельми дивувався.

¹⁵На кожне свято намісник мав звичай відпускати одного в’язня, якого бажав натовп. ¹⁶У той час тримали відомого в’язня на ім’я Варавва. ¹⁷Коли ж вони зібралися, Пилат запитав: «Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, якого звуть Христом?» ¹⁸Бо знав, що видали його через заздрість.

¹⁹Коли ж він сидів на суддівському престолі, його дружина послала до нього: Не роби нічого тому праведникові, бо я сьогодні уві сні багато вистраждала через нього.

²⁰Але первосвященники й старійшини переконали натовп просити Варавву, а Ісуса погубити. ²¹Намісник запитав: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?» Вони відповіли: «Варавву».

²²Пилат запитав їх: «Що ж мені робити з Ісусом, якого звуть Христом?» Усі закричали: «Нехай буде розп’ятий!»

²³Він спитав: «За що? Що злого він вчинив?» Та вони кричали ще голосніше: «Розіпни його!»

²⁴Побачивши, що нічого не вдіє, а заворушення тільки наростає, Пилат узяв води, умив руки перед натовпом і сказав: «Я невинний у крові цього чоловіка. Ви самі дивіться».

²⁵І весь народ відповів: «Кров його на нас і на дітях наших!» ^a a v25 Слова «кров його на нас» були давньою формулою, якою натовп офіційно брав на себе юридичну та моральну відповідальність за чиюсь смерть.

²⁶Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, звелівши побити батогами, видав на розп’яття.

Воїни насміхаються з Царя

²⁷Тоді воїни намісника забрали Ісуса до преторії й зібрали навколо нього цілий загін. ²⁸Роздягнули його й накинули на нього багряницю. ²⁹Сплели вінець із терну, поклали йому на голову, дали в праву руку тростину, стали навколішки перед ним і глузували з нього: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!» ³⁰І плювали на нього, брали тростину й били його по голові знову і знову. ³¹Насміявшись із нього, зняли багряницю, одягли його у власний одяг і повели на розп’яття.

Сина Божого розпинають

³²Виходячи, зустріли кіренеянина на ім’я Симон і змусили його нести хрест Ісуса. ³³Коли ж прийшли на місце, зване Голгофою (що означає Місце Черепа), ³⁴дали йому пити вино, змішане з гіркою жовчю; та, скуштувавши, він не схотів пити. ³⁵А розп’явши його, поділили між собою його одяг, кидаючи жереб. ³⁶Потім посідали й стерегли його там. ³⁷Над головою його прибили напис із звинуваченням: «Це Ісус, Цар юдейський».

³⁸Тоді розп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

³⁹Ті, що проходили повз, ображали його, похитуючи головами ⁴⁰і кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси себе! Якщо ти Син Божий, зійди з хреста!»

⁴¹Так само й первосвященники з книжниками та старійшинами насміхалися з нього, кажучи: ⁴²«Інших спасав, а себе спасти не може. Він Цар Ізраїля, нехай тепер зійде з хреста, і ми повіримо в нього. ⁴³Він надіється на Бога, нехай Бог тепер спасе його, якщо він угодний йому, бо казав: „Я Син Божий“». ⁴⁴Так само й розбійники, розп’яті з ним, ображали його.

Покинутий Син віддає свій дух

⁴⁵Від полудня ж до третьої години пополудні темрява настала по всій землі.

⁴⁶Близько третьої години пополудні Ісус голосно скрикнув: «Елі, Елі, лема савахтані?» — що означає: «Боже мій, Боже мій, чому ти покинув мене?»

⁴⁷Почувши це, деякі з тих, що стояли там, сказали: «Він кличе Іллю». ⁴⁸Один із них одразу побіг, намочив губку в оцті, настромив на тростину й дав йому пити. ⁴⁹Інші ж казали: «Облиш, побачимо, чи прийде Ілля спасти його».

⁵⁰А Ісус, знову скрикнувши гучним голосом, віддав свій дух. ⁵¹І раптом завіса храму роздерлася надвоє, згори додолу. Земля затряслася, і каміння розкололося. ⁵²Гроби відкрилися, і багато тіл святих, які спочили, воскресли. ⁵³Після воскресіння Ісуса вони вийшли з гробів, увійшли до святого міста й з’явилися багатьом.

⁵⁴Сотник же та ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й сказали: «Воістину це був Син Божий!»

⁵⁵Багато жінок дивилися здалека; вони йшли за Ісусом із Галілеї, служачи йому. ⁵⁶Серед них була Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.

Ісуса кладуть у гробницю

⁵⁷Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Ісуса. ⁵⁸Він пішов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати його. ⁵⁹Йосип узяв тіло, обгорнув його чистим лляним полотном ⁶⁰і поклав його у свою нову гробницю, висічену в скелі, привалив великий камінь до входу гробниці й пішов. ⁶¹Були ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи навпроти гробниці.

Гробницю запечатано та приставлено варту

⁶²Наступного дня, що після дня Приготування, первосвященники та фарисеї зібралися перед Пилатом ⁶³і сказали: «Пане, ми пам’ятаємо, що той обманщик, ще живий бувши, сказав: „Через три дні воскресну“. ⁶⁴Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоб часом його учні не прийшли, не викрали його й не сказали народові: „Він воскрес із мертвих“. І буде останній обман гірший від першого».

⁶⁵Пилат сказав їм: «Маєте варту. Ідіть, стережіть, як умієте». ⁶⁶Тож вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь і поставивши варту.