Провідники змовляються вбити Ісуса
Жінка виливає дороге миро, і її за це сварять; Юда продає Його за тридцять монет. У Гетсиманії Ісус просить Свого Отця пронести чашу, а Його друзі знову й знову засинають. Коли Його беруть під варту, Він не опирається. Петро клянеться, що ніколи не знав цієї людини.
26 1Коли Ісус закінчив усі ці слова, він сказав своїм учням:
2«Ви знаєте, що через два дні настане Пасха, і Сина Людського видадуть на розп’яття.»
3Тоді первосвященники та старійшини народу зібралися у дворі первосвященника Каяфи 4і змовилися схопити Ісуса потай та вбити його. 5Але вони казали: «Тільки не під час свята, щоб не було заворушення серед народу.»
Вона помазує Ісуса на поховання
6Коли ж Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого, 7підійшла до нього жінка з алебастровою посудиною дуже дорогого мира і вилила йому на голову, коли він сидів за столом. 8Побачивши це, учні обурилися й казали: «Навіщо таке марнотратство? 9Адже це можна було продати за великі гроші й роздати бідним.»
10Ісус, знаючи це, сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила мені добре діло. 11Бо бідних ви завжди маєте з собою, а мене не завжди матимете. 12Вона ж, виливши це миро на моє тіло, зробила це, щоб приготувати мене до поховання. 13Істинно кажу вам: де б не проповідували цю Добру Звістку по всьому світі, розповідатимуть і про те, що вона зробила, на згадку про неї.»
Юда зраджує Сина за срібло
14Тоді один із дванадцятьох, на ім’я Юда Іскаріот, пішов до первосвященників 15і сказав: «Що ви дасте мені, і я видам його вам?» І вони відлічили йому тридцять срібняків. 16І відтоді він шукав нагоди, щоб зрадити його.
Приготування до Пасхи
17Першого дня свята Опрісноків учні підійшли до Ісуса й запитали: «Де ти хочеш, щоб ми приготували тобі Пасху для вечері?»
18Він відповів: «Ідіть у місто до такого-то чоловіка й скажіть йому: „Учитель каже: Мій час близько. Я святкуватиму Пасху у твоєму домі зі своїми учнями“.»
19Учні зробили так, як наказав їм Ісус, і приготували Пасху.
20Коли настав вечір, він сів за стіл із дванадцятьма.
21І коли вони їли, він сказав: «Істинно кажу вам, що один із вас зрадить мене.»
22Глибоко засмучені, вони один за одним питали його: «Чи не я, Господи?»
23Він відповів: «Той, хто вмочив зі мною руку в миску, зрадить мене. 24Син Людський відходить, як написано про нього. Але горе тому чоловікові, який зраджує його, — краще було б йому зовсім не народитися.»
25Юда, що зраджував його, сказав: «Чи не я, Равві?» Він відповів йому: «Ти сказав.»
26Коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переломив його, дав учням і сказав: «Візьміть, їжте; це тіло моє.» 27Узявши чашу й подякувавши, він дав її їм і сказав: «Пийте з неї всі, 28бо це кров моя заповіту, що проливається за багатьох на прощення гріхів. 29Кажу ж вам: віднині не питиму цього плоду виноградного аж до того дня, коли питиму його новим із вами у Царстві мого Отця.»
30І коли вони заспівали хвалебний псалом, то вийшли на Оливну гору.
Ісус передрікає зречення Петра
31Тоді Ісус сказав їм: «Цієї ночі ви всі спокуситеся через мене. Бо написано: „Уражу пастиря, і вівці отари розбіжаться“. 32Але після того, як я воскресну, я випереджу вас у Галілеї.»
33Петро сказав йому: «Навіть якщо всі спокусяться через тебе, я ніколи не спокушуся.»
34Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі: цієї ночі, перше ніж заспіває півень, ти тричі зречешся мене.»
35Петро сказав: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, я не зречуся тебе.» Так само казали й усі учні.
Син віддається Отцеві
36Тоді Ісус прийшов із ними до місця, званого Гетсиманія, і сказав учням: «Посидьте тут, поки я піду помолюся там.»
37І взявши з собою Петра та двох синів Зеведея, він почав глибоко сумувати й тужити.
38Тоді він сказав їм: «Душа моя тужить смертельно. Залишіться тут і пильнуйте зі мною.»
39Відійшовши трохи далі, він упав долілиць і молився: «Отче мій, якщо можливо, нехай обмине мене ця чаша. Та все ж не як я хочу, а як ти.»
40Він підійшов до учнів і знайшов їх сплячими. Він сказав Петрові: «То що, ви не могли й однієї години попильнувати зі мною? 41Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу; дух бадьорий, та тіло немічне.»
42Удруге він відійшов і молився: «Отче мій, якщо не може ця чаша обминути, щоб я не випив її, нехай буде воля твоя.»
43І він знову підійшов і знайшов їх сплячими, бо очі їхні обважніли. 44Тож, залишивши їх знову, він відійшов і помолився втретє, промовивши ті самі слова.
45Тоді він підійшов до учнів і сказав їм: «Усе ще спите й відпочиваєте? Ось настала година, і Сина Людського видано в руки грішників. 46Вставайте, ходімо! Ось наблизився той, хто зраджує мене!»
Зрада та арешт Ісуса
47Коли він ще говорив, раптом прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп із мечами та киями, посланий первосвященниками та старійшинами народу. 48А зрадник дав їм знак: «Кого я поцілую, той і є, — хапайте його.» 49І відразу він підійшов до Ісуса й сказав: «Радій, Равві!» І поцілував його.
50Ісус сказав йому: «Друже, роби те, задля чого прийшов.» Тоді вони підійшли, схопили Ісуса й тримали його.
51І ось один із тих, хто був з Ісусом, простяг руку, вихопив свого меча, ударив слугу первосвященника й відтяв йому вухо.
52Тоді Ісус сказав йому: «Поверни свого меча на його місце. Бо всі, хто візьме меч, від меча й загинуть. 53Чи думаєш ти, що я не можу попросити мого Отця, і він одразу надішле мені більше ніж дванадцять легіонів ангелів? 54Але як тоді справдилися б Писання, що так має статися?»
55Тієї години Ісус сказав натовпам: «Ви вийшли з мечами та киями, щоб схопити мене, наче на розбійника? Щодня я сидів у храмі, навчаючи, і ви не арештували мене. 56Але все це сталося, щоб справдилися Писання пророків.» Тоді всі учні покинули його й розбіглися.
Ісус перед своїми обвинувачами
57А ті, що арештували Ісуса, повели його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники та старійшини. 58Петро ж ішов за ним здалека аж до двору первосвященника і, увійшовши, сів зі сторожею, щоб побачити, чим усе закінчиться.
59Первосвященники ж і весь синедріон шукали неправдивого свідчення проти Ісуса, щоб засудити його на смерть, 60та не знайшли, хоча й виступило багато неправдивих свідків. Нарешті виступили двоє 61і сказали: «Цей чоловік казав: „Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати його“.»
62Первосвященник підвівся й сказав йому: «Нічого не відповідаєш? Що ці люди свідчать проти тебе?» 63Але Ісус мовчав. Первосвященник сказав: «Заклинаю тебе живим Богом: скажи нам, чи ти Христос, Син Божий.»
64Ісус сказав йому: «Ти сказав. Але кажу вам: віднині ви побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили й приходить на хмарах небесних.»
65Тоді первосвященник роздер свій одяг і сказав: «Він богохульствує! Навіщо нам іще свідки? Ось тепер ви почули богохульство. 66Яка ваша думка?» Вони відповіли: «Він заслуговує смерті.»
67Тоді вони плювали йому в обличчя й били його, а дехто бив долонями, 68кажучи: «Проречи нам, Христе! Хто вдарив тебе?»
Петро зрікається Ісуса
69Петро ж сидів надворі у дворі. Підійшла служниця й сказала: «І ти був з Ісусом галілеянином.»
70Але він зрікся перед усіма, кажучи: «Не знаю, про що ти говориш.»
71Коли ж він вийшов до воріт, інша служниця побачила його й сказала тим, що були там: «Цей чоловік був з Ісусом із Назарета.»
72І знову він зрікся з клятвою: «Не знаю цього чоловіка.»
73Трохи згодом ті, що стояли поблизу, підійшли до Петра: «Справді, і ти один із них, бо й говірка твоя виказує тебе.»
74Тоді він почав проклинати себе й божитися: «Не знаю цього чоловіка.» І відразу заспівав півень.
75І згадав Петро слова Ісуса: «Перше ніж заспіває півень, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши геть, він гірко заплакав.
