Євангеліє від Матвія 25

25 ¹«Тоді Царство нашого Отця буде подібне до десяти дів, які взяли свої світильники та вийшли назустріч нареченому. ²П’ятеро з них були нерозумні, а п’ятеро — мудрі. ³Нерозумні взяли свої світильники, але не взяли з собою олії. ⁴А мудрі разом зі своїми світильниками взяли олію в посудинах. ⁵Коли наречений забарився, усі вони задрімали й поснули. ⁶Та опівночі пролунав крик: „Погляньте, наречений! Виходьте йому назустріч!“ ⁷Тоді всі ті дівчата прокинулися й поправили свої світильники. ⁸Нерозумні сказали мудрим: „Дайте нам вашої олії, бо наші світильники гаснуть.“ ⁹Але мудрі відповіли: „Ні, бо може не вистачити нам і вам. Ідіть краще до тих, хто продає, і купіть собі.“ ¹⁰Поки вони ходили купувати, прийшов наречений. Готові ввійшли з ним на весільний бенкет, і двері зачинилися. ¹¹Згодом прийшли й інші дівчата, кажучи: „Господи, господи, відчини нам двері!“ ¹²Але він відповів: „Істинно кажу вам: не знаю вас.“ ¹³Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години.

Вірні з кожним довіреним даром

¹⁴«Бо буде це, як чоловік, який, вирушаючи в чужину, покликав своїх рабів і довірив їм своє майно. ¹⁵Одному дав п’ять мішків срібла, іншому — два, іншому — один, кожному за його здібностями, і вирушив у дорогу. ¹⁶Той, що отримав п’ять мішків срібла, відразу пішов, пустив їх у діло й заробив ще п’ять. ¹⁷Так само й той, що мав два мішки срібла, заробив ще два. ¹⁸А той, що отримав один мішок срібла, пішов, викопав яму в землі й сховав гроші свого пана.

¹⁹«Після довгого часу пан тих рабів повернувся й звів з ними рахунки. ²⁰Той, що отримав п’ять мішків срібла, підійшов і приніс ще п’ять: „Пане, ти довірив мені п’ять мішків срібла; ось, я заробив ще п’ять.“

²¹«Його пан сказав: „Гаразд, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість свого пана!“

²²«Той, що мав два мішки срібла, також підійшов і сказав: „Пане, ти дав мені два мішки срібла; ось, я заробив ще два.“

²³«Його пан сказав йому: „Гаразд, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість свого пана!“

²⁴«Тоді підійшов той, що отримав один мішок срібла, і сказав: „Пане, я знав, що ти чоловік суворий: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав насіння.“ ²⁵Злякавшись, я пішов і сховав твоє срібло в землі. Ось те, що твоє.

²⁶«Його пан відповів: „Лукавий, лінивий рабе! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав насіння?

²⁷«Тобі слід було віддати мої гроші банкірам, щоб, повернувшись, я отримав своє з відсотками. ²⁸Тож заберіть у нього мішок срібла й дайте тому, хто має десять мішків срібла. ²⁹Бо кожному, хто має, дасться ще, і матиме надмір; а в того, хто не має нічого, відбереться й те, що має. ³⁰А того нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву, де буде плач і скрегіт зубів.“

Син Людський судить народи

³¹«Коли Син Людський прийде у славі своїй з усіма своїми ангелами, сяде на престол слави своєї. ³²Усі народи зберуться перед ним, і він відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від кіз. ³³Овець поставить праворуч від себе, а кіз — ліворуч. ³⁴Тоді Цар скаже тим, хто праворуч: „Прийдіть, благословенні моїм Отцем! Успадкуйте Царство, приготоване вам від заснування світу.

³⁵«Бо голодний був я, і ви нагодували мене; спраглий — і ви дали мені пити; чужинцем — і ви прийняли мене, ³⁶Нагим був я — і ви одягнули мене; хворим — і ви подбали про мене; у в’язниці — і ви відвідали мене.“»

³⁷«Тоді праведні відповідять йому: „Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, чи спраглим і дали тобі пити?

³⁸«Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, чи нагим і одягнули? ³⁹Коли ми бачили тебе хворим чи у в’язниці й прийшли до тебе?“»

⁴⁰«А Цар відповість: „Істинно кажу вам: що ви зробили одному з цих найменших братів і сестер моїх, те ви зробили мені.“ ⁴¹Тоді він скаже тим, хто ліворуч: „Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам. ⁴²Бо голодний був я — і ви не дали мені їсти; спраглий — і ви не дали мені пити; ⁴³Чужинцем був я — і ви не прийняли мене; нагим — і ви не одягнули мене; хворим і у в’язниці — і ви не відвідали мене.“»

⁴⁴«Тоді й вони відповідять: „Господи, коли ми бачили тебе голодним, спраглим, чужинцем, нагим, хворим чи у в’язниці й не послужили тобі?“

⁴⁵«Він відповість: „Істинно кажу вам: чого ви не зробили одному з цих найменших, того не зробили й мені.“ ⁴⁶І підуть вони на вічну кару, а праведні — у вічне життя.»