Євангеліє від Матвія 24

24 ¹Ісус виходив із храму, коли до нього підійшли його учні, щоб показати йому храмові будівлі.

²«Чи бачите все це?» — відповів він. — «Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені; усе буде зруйноване.»

³Коли Ісус сидів на Оливній горі, його учні підійшли до нього на самоті: «Скажи нам, коли це станеться і яка ознака вкаже на твій прихід та кінець віку?»

⁴Ісус відповів: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів.

⁵«Бо багато хто прийде в моє ім’я, запевняючи: „Я Христос“, — і зведуть багатьох. ⁶Ви почуєте про війни та чутки про війни — не тривожтеся. Це має статися, але це ще не кінець. ⁷Повстане народ на народ і царство на царство, і будуть голод та землетруси в різних місцях. ⁸Усе це — початок пологових болів.

⁹Тоді видадуть вас на страждання і повбивають вас, і зненавидять вас усі народи через моє ім’я. ¹⁰Тоді багато хто відпаде, і зраджуватимуть та ненавидітимуть одне одного, ¹¹і багато лжепророків з’явиться, і зведуть багатьох людей. ¹²А через те, що беззаконня помножиться, любов багатьох охолоне, ¹³але хто витерпить до кінця, той буде спасенний. ¹⁴І ця добра звістка про Царство буде проголошена по всьому світу на свідчення всім народам, і тоді прийде кінець.

¹⁵Отже, коли побачите мерзоту запустіння, про яку казав пророк Даниїл, що стоятиме на святому місці, — хай читач зрозуміє, — ¹⁶тоді ті, хто в Юдеї, нехай тікають у гори.

¹⁷«Хто на даху, хай не сходить, щоб узяти щось зі свого дому, ¹⁸і хто в полі, хай не вертається взяти свій плащ. ¹⁹Як тяжко буде в ті дні вагітним і матерям, що годують немовлят! ²⁰Моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку чи в суботу. ²¹Бо тоді буде велике страждання, якого не було від початку світу й досі, і ніколи вже не буде. ²²І якби ті дні не були скорочені, не вцілів би ніхто; але заради вибраних ті дні будуть скорочені.

²³Тоді, якщо хтось скаже вам: „Ось тут Христос“ або „Он там він“, — не вірте. ²⁴Бо постануть лжемесії та лжепророки і робитимуть великі знамення й чудеса, щоб звести, якщо можливо, навіть вибраних. ²⁵Ось, я сказав вам наперед.

²⁶Тож якщо скажуть вам: „Ось він у пустелі“, — не виходьте; „Ось він у внутрішніх покоях“, — не вірте. ²⁷Бо як блискавка спалахує на сході і видно її аж на заході, так буде і прихід Сина Людського. ²⁸Де буде труп, там зберуться стерв’ятники.

²⁹Відразу ж після страждання тих днів сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі впадуть з неба, і сили небесні захитаються. ³⁰Тоді з’явиться на небі знамення Сина Людського, і заплачуть усі народи землі, побачивши Сина Людського, що йде на небесних хмарах із силою та великою славою. ³¹І пошле він своїх ангелів із гучним звуком сурми, і зберуть вони його вибраних від чотирьох вітрів, від одного краю неба до іншого.

³²Від смоковниці ж навчіться цього: щойно її гілка стає ніжною й випускає листя, ви знаєте, що літо близько. ³³Так само й ви, коли побачите все це, знайте, що близько вже, при дверях. ³⁴Істинно кажу вам: не перейде це покоління, доки все це не станеться. ³⁵Небо й земля перейдуть, але мої слова не перейдуть ніколи.

Лише Отець знає

³⁶«Про той день і годину не знає ніхто — ні ангели на небі, ні Син, — лише Отець. ³⁷Як було за днів Ноя, так буде і прихід Сина Людського. ³⁸Бо як у дні перед потопом люди їли й пили, одружувалися й виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, ³⁹і не знали нічого, аж поки прийшов потоп і забрав усіх, — так буде і прихід Сина Людського. ⁴⁰Тоді двоє будуть у полі: одного візьмуть, а іншого залишать. ⁴¹Дві жінки будуть молоти жорнами: одну візьмуть, а іншу залишать. ⁴²Тож пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь. ⁴³Зрозумійте ж: якби господар дому знав, о якій сторожі вночі прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати свого дому. ⁴⁴Тому й ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, якої не сподіваєтесь.

⁴⁵Хто ж тоді вірний і мудрий слуга, якого господар поставив над своїми домашніми, щоб давати їм їжу своєчасно? ⁴⁶Блаженний той слуга, якого господар, повернувшись, застане, що він так робить. ⁴⁷Істинно кажу вам: він поставить його над усім своїм майном. ⁴⁸А якщо той злий слуга скаже у своєму серці: „Забарився мій господар“, ⁴⁹і почне бити товаришів своїх та їсти й пити з п’яницями, ⁵⁰то прийде господар того слуги того дня, якого він не сподівається, і тієї години, якої не знає, ⁵¹і розсіче його надвоє, і призначить йому долю разом із лицемірами, де буде плач і скрегіт зубів.»