Євангеліє від Марка 7

7 ¹Фарисеї та деякі книжники, що прийшли з Єрусалима, зібралися навколо Ісуса, ²і побачили, що деякі з його учнів їдять хліб нечистими руками, тобто немитими. ³(Бо фарисеї та всі юдеї не їдять, доки ретельно не вимиють рук, дотримуючись передання старших. ⁴А повернувшись із ринку, не їдять, доки не обмиються. Є й багато іншого, чого вони дотримуються за переданням, — обмивання чаш, глеків і мідного посуду.). ⁵Тоді фарисеї та книжники запитали його: «Чому твої учні не дотримуються передання старших, а їдять хліб нечистими руками?»

⁶Він відповів: «Добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як написано: „Цей народ шанує мене устами, а серце їхнє далеко від мене.“ ⁷„Марно поклоняються мені, навчаючи людських заповідей як вчення.“

⁸Ви покидаєте заповідь нашого Отця й тримаєтеся людського передання.» ⁹Він сказав їм: «Спритно ж ви нехтуєте заповіддю нашого Отця, щоб зберегти своє передання!» ¹⁰Бо Мойсей сказав: „Шануй свого батька та свою матір“, а також: „Хто проклинає батька чи матір, нехай буде страчений.“ ¹¹«А ви кажете: якщо хтось скаже батькові чи матері: „Те, що ти міг би одержати від мене, — то Корван“ (дар, присвячений нашому Отцеві), ^a a v11 Корван — це обітниця, що присвячувала гроші чи майно храмові, роблячи їх недоступними для будь-якого іншого вжитку, навіть для піклування про власних батьків. ¹²то ви вже не дозволяєте йому нічого зробити для свого батька чи матері. ¹³Отже, ви скасовуєте слово нашого Отця своїм переданням, яке передаєте далі. І багато такого ви робите.»

¹⁴Він знову покликав натовп і сказав: «Послухайте мене всі й зрозумійте: ¹⁵Ніщо, що входить у людину ззовні, не може зробити її нечистою; навпаки, нечистою людину робить те, що з неї виходить.» ^b b v15 У найдавніших рукописах тут немає 16-го вірша; пізніші списки додають: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.»

¹⁷Коли він залишив натовп і ввійшов до дому, учні запитали його про цю притчу.

¹⁸Він сказав їм: «Невже й ви такі нетямущі? Хіба не розумієте, що ніщо, яке входить у людину ззовні, не може зробити її нечистою, ¹⁹бо входить воно не в серце її, а в шлунок, а потім виходить до вигрібної ями?» (Цим він оголосив усю їжу чистою.). ²⁰Він сказав: «Що виходить із людини, те й робить її нечистою. ²¹Бо зсередини, із людського серця, виходять лихі думки — блуд, крадіжки, убивства, ²²перелюб, жадоба, злоба, підступність, розпуста, заздрість, наклеп, гордість і безумство. ²³Усе це зло виходить зсередини й робить людину нечистою.»

Наполеглива віра язичниці

²⁴Ісус вирушив звідти до околиць Тира. Ввійшовши в один дім, він не хотів, щоб хтось про це дізнався, але не зміг утаїтися. ²⁵Навпаки, жінка, чия маленька донька мала нечистого духа, одразу почула про нього, прийшла й припала до його ніг. ²⁶Та жінка була грекиня, родом сирофінікіянка. Вона благала його вигнати демона з її доньки.

²⁷Він сказав їй: «Нехай спершу наїдяться діти, бо негоже брати хліб у дітей і кидати щенятам.»

²⁸Та вона відповіла йому: «Господи, навіть щенята під столом їдять крихти від дітей.»

²⁹Він сказав їй: «За ці слова йди — демон вийшов із твоєї доньки.»

³⁰І вона пішла додому та знайшла дитину, що лежала на ліжку, а демон уже вийшов.

Ісус відкриває глухі вуха

³¹Потім Ісус залишив околиці Тира й через Сидон вийшов до Галілейського моря, в околиці Десятимістя. ^c c v31 Десятимістя — це область із десяти грецьких міст на схід і на південь від Галілейського моря. ³²Привели до нього глухого, що ледве говорив, і благали, щоб він поклав на нього руку. ³³Ісус відвів його вбік, окремо від натовпу, вклав свої пальці йому у вуха, сплюнув і доторкнувся до його язика.

³⁴Потім, звівши очі до неба, він глибоко зітхнув і сказав йому: «Еффата!» (що означає: «Відкрийся!»).

³⁵І відразу відкрилися його вуха, розв’язався його язик, і він почав говорити виразно. ³⁶Ісус наказав їм нікому не казати; та що більше він наказував, то більше вони розповідали. ³⁷Вони надзвичайно дивувалися: «Усе він зробив добре — глухим дає чути, а німим — говорити.»