Євангеліє від Марка 6

6 ¹Вийшовши звідти, він прийшов до свого рідного міста, і учні його пішли за ним. ²У суботу він почав навчати в синагозі. Багато хто, слухаючи, дивувався: «Звідки в нього це? Що це за мудрість дана йому? І як такі чудеса стаються через його руки? ³Хіба це не тесля, син Марії, брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба його сестри не тут, серед нас?» І вони спокушалися через нього.

⁴Ісус сказав їм: «Пророк не має пошани лише у своєму рідному місті, серед своїх родичів та у власному домі».

⁵І не міг там учинити жодного чуда, тільки на кількох хворих поклав руки й зцілив їх. ⁶І дивувався він з їхнього невірства. Потім ходив по околишніх селах, навчаючи.

Ісус посилає дванадцятьох

⁷Він покликав дванадцятьох і почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. ⁸Він наказав їм нічого не брати в дорогу, крім палиці: ні хліба, ні торби, ні грошей у поясі, ⁹а взувати сандалі й не вдягати двох сорочок.

¹⁰І сказав їм: «Де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не підете з того місця. ¹¹А якщо якесь місце не прийме вас і не послухає, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з-під ніг своїх на свідчення проти них». ^a a v11 Обтрушування пороху з ніг було відомим жестом відмежування — урочистим знаком того, що місто відкинуло звістку й тепер несе власну відповідальність.

¹²І вони вийшли та проповідували, щоб люди покаялися. ¹³Вони виганяли багатьох демонів і помазували олією багатьох хворих та зцілювали їх.

Смерть Івана Хрестителя

¹⁴Почув про це цар Ірод, бо ім’я Ісуса стало відоме. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, тому-то й діють у ньому ці чудотворні сили». ¹⁵А інші казали: «Це Ілля». Ще інші казали: «Це пророк, як один із давніх пророків». ¹⁶Та коли почув про це Ірод, то сказав: «Це Іван, якому я відтяв голову, воскрес». ¹⁷Бо сам Ірод послав схопити Івана та зв’язав його у в’язниці через Іродіаду, дружину свого брата Пилипа, з якою одружився. ¹⁸Адже Іван казав Іродові: «Не годиться тобі мати дружину свого брата». ¹⁹А Іродіада затаїла на нього злобу й хотіла вбити його, та не могла, ²⁰бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він чоловік праведний і святий, та оберігав його. Слухаючи Івана, Ірод був у великому збентеженні, однак слухав його з радістю.

²¹І настав слушний день: Ірод на свій день народження влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та найзнатніших людей Галілеї. ²²Коли ввійшла дочка Іродіади й танцювала, вона догодила Іродові та його гостям. Цар сказав дівчині: «Проси в мене, чого хочеш, і я дам тобі». ²³І поклявся їй: «Чого б ти не попросила в мене, дам тобі, хоч би й половину свого царства».

²⁴Вона вийшла й запитала свою матір: «Чого мені просити?» А та відповіла: «Голови Івана Хрестителя».

²⁵І вона відразу поспішно ввійшла до царя й попросила: «Хочу, щоб ти цієї ж миті дав мені на блюді голову Івана Хрестителя».

²⁶Цар дуже засмутився, та через свої клятви й через гостей не схотів відмовити їй. ²⁷І цар одразу послав ката, наказавши принести голову Івана. Той пішов і відтяв йому голову у в’язниці, ²⁸приніс його голову на блюді й віддав дівчині, а дівчина віддала її своїй матері.

²⁹Почувши про це, учні Івана прийшли, взяли його тіло й поклали в гробницю.

Ісус годує п’ять тисяч

³⁰Апостоли зібралися до Ісуса й розповіли йому все, що зробили та чого навчали.

³¹Він сказав їм: «Ходімо самі в затишне місце та трохи відпочиньмо». Бо багато хто приходив та відходив, і їм навіть ніколи було поїсти.

³²І відпливли вони човном у безлюдне місце на самоті. ³³Та багато хто бачив, як вони відпливають, і впізнав їх; і позбігалися туди пішки з усіх міст та випередили їх. ³⁴Вийшовши на берег, він побачив велику юрбу й змилосердився над ними, бо були вони, як вівці без пастуха; і почав навчати їх багато чого. ³⁵Коли час був уже пізній, підійшли до нього учні його й сказали: «Це безлюдне місце, і час уже пізній. ³⁶Відпусти їх, нехай підуть на навколишні хутори та села й куплять собі чогось поїсти».

³⁷А він відповів їм: «Ви дайте їм їсти». Вони ж сказали: «Чи нам піти накупити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?»

³⁸Він запитав їх: «Скільки у вас хлібин? Підіть і подивіться». Довідавшись, вони сказали: «П’ять, і дві рибини».

³⁹Тоді він звелів усіх розсадити групами на зеленій траві. ⁴⁰І вони посідали рядами, по сто й по п’ятдесят. ⁴¹Узявши п’ять хлібин та дві рибини, він звів очі до неба, подякував і розламав хліб, і давав учням, щоб роздавали людям; і дві рибини розділив між усіма. ⁴²І всі їли та наситилися. ⁴³І назбирали дванадцять повних кошиків уламків та риби. ⁴⁴А тих, що їли хліб, було п’ять тисяч чоловіків.

Ісус іде по воді

⁴⁵І відразу він змусив своїх учнів сісти в човен та попливти наперед на той бік, до Віфсаїди, поки він відпускатиме юрбу. ⁴⁶А попрощавшись із ними, він зійшов на гору помолитися.

⁴⁷Коли настав вечір, човен був посеред моря, а він один на суші. ⁴⁸Він побачив, як вони мучаться, веслуючи, бо вітер був супротивний. Близько третьої години ночі він прийшов до них, ідучи по морю, і хотів був проминути їх. ⁴⁹Та вони, побачивши, що він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали,

⁵⁰бо всі бачили його й перелякалися. Але він одразу заговорив до них, кажучи: «Будьте мужні, це я. Не бійтеся».

⁵¹І ввійшов він до них у човен, і вітер ущух; а вони надзвичайно дивувалися між собою, ⁵²бо не зрозуміли вони про хліби, адже серця їхні закам’яніли.

⁵³Переплившши, вони прибули до землі Генісаретської й пристали до берега. ⁵⁴А коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали його. ⁵⁵Вони оббігали всю ту околицю й почали зносити на ношах хворих туди, де, як чули, він перебував. ⁵⁶І куди б він не приходив — у села, міста чи на хутори — скрізь клали на майданах хворих і благали його, щоб їм торкнутися хоч краю його одежі; і всі, хто торкався, зцілювалися.