Євангеліє від Марка 8

8 ¹У ті дні знову зібрався великий натовп, і не було в них чого їсти. Ісус покликав своїх учнів і сказав:

²«Жаль мені цих людей, бо вже три дні вони зі мною й не мають чого їсти. ³Якщо відпущу їх додому голодними, вони знесиліють у дорозі, бо дехто прийшов здалека».

⁴А учні його відповіли: «Звідки тут, у пустелі, узяти хліба, щоб нагодувати цих людей?»

⁵І запитав їх: «Скільки у вас хлібів?» Вони відповіли: «Сім».

⁶Він звелів натовпові сісти на землю, узяв сім хлібів, подякував, розломив їх і давав своїм учням, щоб роздавали людям; і вони роздали натовпові. ⁷Мали вони й кілька рибин; благословивши їх, він звелів роздати і їх людям. ⁸І їли вони, і наситилися. А зібрали сім кошиків шматків, що залишилися. ⁹Було ж там близько чотирьох тисяч людей. І відпустив він їх.

¹⁰Потім відразу він сів у човен зі своїми учнями й подався в околиці Далманути.

Покоління, що вимагає знамень

¹¹Прийшли фарисеї й почали сперечатися з ним, випробовуючи його, вимагаючи від нього знамення з неба.

¹²Глибоко зітхнувши духом своїм, він сказав: «Чому це покоління вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться цьому поколінню жодного знамення».

¹³І, залишивши їх, він знову сів у човен і переправився на другий бік.

Стережіться закваски фарисейської

¹⁴Учні забули взяти хліба, і з ними в човні була тільки одна хлібина.

¹⁵А він застерігав їх: «Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової».

¹⁶І почали вони міркувати між собою, що не мають хліба.

¹⁷Знаючи це, Ісус запитав: «Чому ви міркуєте про те, що не маєте хліба? Невже ви й досі не бачите й не розумієте? Невже серця ваші закам’яніли? ¹⁸Маєте очі — і не бачите? Маєте вуха — і не чуєте? І не пам’ятаєте? ¹⁹Коли я розломив п’ять хлібів на п’ять тисяч, скільки повних кошиків шматків ви назбирали?» Вони відповіли: «Дванадцять».

²⁰«А коли сім на чотири тисячі, скільки повних кошиків шматків ви назбирали?» Вони відповіли: «Сім».

²¹І сказав їм: «Невже ви й досі не розумієте?»

Сліпий прозріває

²²Прийшли вони до Віфсаїди, і привели до нього сліпого, і благали Ісуса, щоб доторкнувся до нього.

²³Він узяв сліпого за руку, вивів його за межі села, плюнув йому на очі, поклав на нього руки й запитав: «Чи бачиш що-небудь?»

²⁴Той підвів погляд і сказав: «Бачу людей, наче дерева ходять».

²⁵Потім Ісус знову поклав руки на його очі; той придивився пильно, зцілився й виразно бачив усе.

²⁶І відіслав його додому, кажучи: «Не заходь навіть у село».

За кого ви мене вважаєте?

²⁷Ісус зі своїми учнями вирушив до сіл Кесарії Филипової. Дорогою він запитав їх: «За кого вважають мене люди?»

²⁸Вони відповіли йому: «За Івана Хрестителя; інші — за Іллю; а ще інші — за одного з пророків».

²⁹Тоді він запитав їх: «А ви за кого мене вважаєте?» Петро відповів: «Ти — Христос».

³⁰І він суворо наказав їм нікому не говорити про нього.

Син Людський мусить страждати

³¹І почав навчати їх, що Син Людський мусить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвящениками та книжниками, бути вбитим і через три дні воскреснути. ³²Говорив він про це відверто. А Петро, відкликавши його вбік, почав докоряти йому.

³³Але він, обернувшись і глянувши на своїх учнів, докорив Петрові: «Відійди від мене, сатано! Бо ти думаєш не про те, що нашого Отця, а про те, що людське».

³⁴Покликавши натовп разом зі своїми учнями, він сказав їм: «Якщо хто хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за мною. ³⁵Бо хто хоче спасти своє життя, той втратить його; а хто втратить своє життя заради мене та Доброї Звістки, той спасе його. ³⁶Яка користь людині здобути весь світ, а занапастити свою душу? ³⁷Бо що може дати людина взамін за свою душу? ³⁸Бо хто посоромиться мене та моїх слів у цьому перелюбному та грішному поколінні, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі свого Отця зі святими ангелами».