Євангеліє від Марка 9

Розділ 9.

9 ¹Він сказав їм: «Істинно кажу вам: дехто з тих, хто стоїть тут, не скуштує смерті, доки не побачить, як Царство нашого Отця прийде в силі».

²Через шість днів Ісус узяв Петра, Якова та Івана й повів їх одних на високу гору, і преобразився перед ними. ³Його одяг став сяючим, сліпучо-білим — білішим, ніж будь-хто на землі міг би його вибілити. ⁴І з’явився їм Ілля разом із Мойсеєм, і вони розмовляли з Ісусом.

⁵Петро сказав Ісусові: «Равві, добре нам тут бути. Зробімо три намети — один для тебе, один для Мойсея й один для Іллі». ⁶Він не знав, що сказати, бо вони були налякані.

⁷З’явилася хмара й огорнула їх, і з хмари пролунав голос: «Це мій улюблений Син. Слухайте його!»

⁸Раптом, озирнувшись, вони вже не побачили нікого біля себе, окрім Ісуса.

⁹Коли вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. ¹⁰Тож вони зберегли це в собі, запитуючи одне одного, що означає воскреснути з мертвих. ¹¹І запитали його: «Чому книжники кажуть, що спершу має прийти Ілля?»

¹²Він відповів: «Ілля справді приходить першим і відновлює все. Тоді чому написано, що Син Людський має багато страждати й буде зневажений? ¹³Але кажу вам: Ілля вже прийшов, і зробили з ним усе, що хотіли, як написано про нього». ^a a v13 Ісус говорить про Івана Хрестителя, який прийшов у дусі й силі Іллі.

Відчайдушна віра батька

¹⁴Підійшовши до інших учнів, вони побачили навколо них великий натовп і книжників, що сперечалися з ними. ¹⁵Щойно весь натовп побачив Ісуса, усі здивувалися й побігли привітати його.

¹⁶Він запитав їх: «Про що ви сперечаєтеся з книжниками?»

¹⁷Хтось із натовпу відповів йому: «Учителю, я привів до тебе свого сина; у ньому дух, який не дає йому говорити. ¹⁸Щоразу, коли той дух хапає його, він кидає його на землю. У нього йде піна з рота, він скрегоче зубами й ціпеніє. Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли».

¹⁹Він відповів: «О роде невірний, доки мені бути з вами? Доки терпіти вас? Приведіть його до мене».

²⁰Привели хлопця до нього. Побачивши Ісуса, дух умить затряс його; він упав на землю, качався й пускав піну з рота.

²¹Ісус запитав батька хлопця: «Відколи це з ним трапляється?» «Із дитинства», — відповів той.

²²«Воно часто кидало його у вогонь і воду, щоб погубити його. Але якщо ти можеш щось зробити, змилосердься над нами й допоможи нам».

²³Ісус сказав йому: «„Якщо можеш“? Усе можливе для того, хто вірить».

²⁴Відразу батько хлопця вигукнув: «Вірю; допоможи моєму невір’ю!»

²⁵Побачивши, що збігається натовп, Ісус докорив нечистому духові: «Німий і глухий душе, наказую тобі — вийди з нього й більше ніколи не входь у нього!»

²⁶Скрикнувши й сильно затрясши його, дух вийшов. Хлопець був наче мертвий, тож багато хто казав: «Він помер». ²⁷Але Ісус узяв його за руку, підняв його, і він устав.

²⁸Коли Ісус увійшов до дому, учні запитали його наодинці: «Чому ми не змогли вигнати його?»

²⁹Він сказав їм: «Цей рід виходить тільки молитвою».

Син Людський мусить померти

³⁰Вони вийшли звідти й проходили через Галілею. Ісус не хотів, щоб хтось знав, де вони,

³¹бо навчав своїх учнів, кажучи їм: «Сина Людського видають у людські руки. Вони вб’ють його, і через три дні він воскресне».

³²Але вони не розуміли, що він мав на увазі, і боялися запитати його.

Найменший стане найбільшим

³³Прийшли вони до Капернаума. У домі Він запитав їх: «Про що ви сперечалися в дорозі?»

³⁴Але вони мовчали, бо в дорозі сперечалися, хто з них найбільший.

³⁵Він сів, покликав Дванадцятьох і сказав їм: «Хто хоче бути першим, той нехай буде останнім з усіх і слугою для всіх».

³⁶Він узяв дитину, поставив її серед них, обійняв її й сказав їм:

³⁷«Хто приймає одну з таких дітей в ім’я моє, той приймає мене; а хто приймає мене, той приймає не мене, а того, хто послав мене».

За нас, а не проти нас

³⁸Іван сказав йому: «Учителю, ми бачили, як хтось виганяє демонів в ім’я твоє, і намагалися заборонити йому, бо він не ходить за нами».

³⁹Але Ісус сказав: «Не забороняйте йому — бо ніхто, хто творить чудо в ім’я моє, не зможе скоро злословити мене. ⁴⁰Бо хто не проти нас, той за нас. ⁴¹Істинно кажу вам: хто дасть вам випити чашу води за те, що ви належите Христові, той нізащо не втратить своєї нагороди.

Не вводьте малих в оману

⁴²А хто спокусить одного з цих малих, що вірять у мене, — краще було б йому, якби великий жорновий камінь повісили йому на шию й кинули його в море. ⁴³Якщо твоя рука спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі ввійти в життя скаліченим, ніж із двома руками піти в пекло, у невгасимий вогонь. ^b b v43 У найдавніших рукописах тут немає вірша 44; пізніші списки додають: «де їхній черв’як не вмирає й вогонь не гасне».

⁴⁵Якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі ввійти в життя кульгавим, ніж із двома ногами бути вкинутим у пекло. ^c c v45 У найдавніших рукописах тут немає вірша 46; пізніші списки додають: «де їхній черв’як не вмирає й вогонь не гасне».

⁴⁷Якщо твоє око спокушає тебе, викинь його. Краще тобі ввійти в Царство нашого Отця з одним оком, ніж із двома бути вкинутим у пекло, ⁴⁸де «їхній черв’як ніколи не вмирає й вогонь ніколи не гасне».

⁴⁹Бо кожен буде посолений вогнем. ⁵⁰Сіль добра, але якщо вона втратить свою солоність, чим ви приправите її знову? Майте сіль у собі й живіть у мирі одне з одним».