Задум нашого Отця щодо шлюбу
Про розлучення Ісус повертається до створення і до того, що з'єднав наш Отець. Він приймає дітей, а багатий чоловік, якого він полюбив, відходить, сумуючи. Яків та Іван просять престолів і чують про служіння й викуп. Сліпий Вартимей кричить крізь натовп і прозріває.
10 1Він вирушив звідти в околиці Юдеї та на той бік Йордану. Натовпи знову зібралися до нього, і він, як завжди, знову навчав їх.
2Деякі фарисеї підійшли, щоб випробувати його, і запитали: «Чи дозволено чоловікові розлучатися зі своєю дружиною?»
3Він відповів їм: «Що заповів вам Мойсей?»
4Вони сказали: «Мойсей дозволив написати розвідний лист і відіслати її.»
5Ісус сказав їм: «Він написав вам цю заповідь через жорстокість ваших сердець. 6Але від початку творіння наш Отець створив їх чоловіком і жінкою. 7„Тому залишить чоловік свого батька та матір і з’єднається зі своєю дружиною, 8і стануть двоє одним тілом.“ Тож вони вже не двоє, а одне тіло. 9Отже, те, що наш Отець з’єднав, нехай людина не роз’єднує.»
10Удома учні знову запитали його про це.
11Він сказав їм: «Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною й одружується з іншою, чинить перелюб проти неї, 12і якщо вона розлучається зі своїм чоловіком і виходить за іншого, чинить перелюб.»
Отець приймає дітей
13Люди приносили до нього дітей, щоб він доторкнувся до них, але учні докоряли їм.
14Побачивши це, Ісус розгнівався й сказав: «Дозвольте дітям приходити до мене, не забороняйте їм, бо Царство нашого Отця належить таким, як вони. 15Істинно кажу вам: хто не прийме Царства нашого Отця, як дитина, той ніколи не ввійде до нього.»
16І він обійняв їх, поклав на них руки й поблагословив їх.
Чоловік, який мав багато, але бракувало йому одного
17Коли він вирушав у дорогу, підбіг один чоловік, упав перед ним на коліна й запитав: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»
18Ісус запитав: «Чому ти називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, окрім одного лише нашого Отця. 19Ти знаєш заповіді: „не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво; не обманюй; шануй свого батька й матір.“»
20Він сказав йому: «Учителю, усе це я зберігаю від юності моєї.»
21Ісус подивився на нього й полюбив його. «Одного тобі бракує: піди, продай усе, що маєш, і роздай бідним — і матимеш скарб на небі — а тоді приходь і йди за мною.»
22Від цих слів його обличчя спохмурніло, і він відійшов засмучений, бо мав великі статки.
23Ісус озирнувся й сказав своїм учням: «Як важко буде багатим увійти до Царства нашого Отця!»
24Учні здивувалися його словам. А Ісус знову сказав їм: «Діти, як важко ввійти до Царства нашого Отця! 25Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства нашого Отця.»
26Вони ще більше вразилися й казали одне одному: «То хто ж може спастися?»
27Ісус подивився на них і сказав: «Для людини це неможливо, але не для нашого Отця, бо для нашого Отця все можливе.»
28Петро почав говорити йому: «Ось ми залишили все й пішли за тобою.»
29Ісус сказав: «Істинно кажу вам: немає нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи матір, чи батька, чи дітей, чи поля заради мене та заради Доброї Звістки,
30«хто не одержав би стократно тепер, цього часу — домів, братів, сестер, матерів, дітей, полів, разом із переслідуваннями, — а в майбутньому віці життя вічне. 31«Але багато хто з перших стануть останніми, а останні — першими.»
Ісус утретє провіщає свою смерть
32Дорогою вгору до Єрусалима Ісус ішов попереду них. Вони дивувалися, а ті, що йшли слідом, боялися. Знову відвівши дванадцятьох убік, він почав розповідати їм, що мало статися з ним:
33«Ось ми йдемо вгору до Єрусалима, і Сина Людського видадуть первосвященникам та книжникам, і вони засудять його на смерть і видадуть язичникам. 34Вони насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, битимуть його й уб’ють; та через три дні він воскресне.»
Велич через служіння
35Яків та Іван, сини Зеведеєві, підійшли до нього й сказали: «Учителю, ми хочемо, щоб ти зробив нам те, що ми попросимо.»
36Він сказав їм: «Що ви хочете, щоб я зробив для вас?»
37Вони сказали йому: «Дозволь нам сісти у твоїй славі, одному праворуч, а другому ліворуч від тебе.»
38Ісус сказав їм: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете ви пити чашу, яку я п’ю, або хреститися хрещенням, яким я хрещуся?»
39«Можемо», — сказали вони. Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, ви питимете, і хрещенням, яким я хрещуся, ви будете хреститися, 40але сидіти праворуч чи ліворуч від мене — не мені давати; це для тих, кому приготовано.»
41Почувши це, десятеро обурилися на Якова та Івана.
42Ісус покликав їх до себе й сказав: «Ви знаєте, що ті, кого вважають правителями народів, панують над ними, а їхні вельможі владарюють над ними. 43Але не так має бути серед вас. Навпаки, хто хоче стати великим серед вас, нехай буде вам слугою, 44і хто хоче бути першим серед вас, нехай буде рабом усім. 45Бо й Син Людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.»
Вартимей прозріває
46Вони прийшли до Єрихона. І коли Ісус зі своїми учнями та великим натовпом виходив з міста, сліпий Вартимей, син Тимеїв, сидів при дорозі й жебрав. 47Почувши, що це Ісус із Назарета, він почав кричати: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» 48Багато хто докоряв йому, щоб замовк, але він кричав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
49Ісус зупинився й сказав: «Покличте його.» І вони покликали сліпого: «Будь мужній! Устань, він кличе тебе.»
50Скинувши свій плащ, він схопився на ноги й підійшов до Ісуса.
51Ісус сказав йому: «Що ти хочеш, щоб я зробив для тебе?» Сліпий відповів йому: «Раввуні, щоб я знову бачив.» a a v51 «Раввуні» — це сердечне, особисте звертання до Ісуса — «мій учителю», сказане з глибокою довірою.
52Ісус сказав йому: «Іди; твоя віра зцілила тебе.» І він одразу прозрів і пішов за Ісусом дорогою.
