Євангеліє від Марка 11

11 ¹Коли наближалися до Єрусалима, до Вітфагії та Віфанії, біля Оливної гори, Ісус послав уперед двох своїх учнів,

²сказавши їм: «Ідіть у село, що перед вами, і щойно ввійдете до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ще ніхто не сідав. Відв’яжіть його й приведіть сюди.»

³Якщо ж хтось запитає вас: «Навіщо ви це робите?» — скажіть: «Господь його потребує й відразу відішле сюди назад.»

⁴Вони пішли й знайшли осля, прив’язане біля дверей надворі, на вулиці, і відв’язали його. ⁵Дехто з тих, хто там стояв, запитав їх: «Що ви робите, відв’язуючи те осля?» ⁶Вони відповіли, як звелів їм Ісус, і люди пустили їх. ⁷Вони привели осля до Ісуса, накинули на нього свої плащі, і він сів на нього. ⁸Багато хто розстеляв свої плащі на дорозі, а інші встеляли її зеленим гіллям, нарізаним у полях. ⁹Ті, хто йшов попереду, і ті, хто йшов услід, вигукували: «Осанна! Благословенний той, хто йде в ім’я нашого Отця! ¹⁰Благословенне прийдешнє царство нашого батька Давида! Осанна у висині!»

¹¹Ісус увійшов до Єрусалима і до храму, оглянув усе навколо і, оскільки було вже пізно, вийшов до Віфанії з Дванадцятьма.

Ісус проклинає смоковницю

¹²Наступного дня, коли вони виходили з Віфанії, Ісус зголоднів. ¹³Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, він підійшов глянути, чи є на ній щось. Та, підійшовши до неї, не знайшов нічого, крім листя, бо не була пора смокв.

¹⁴Тоді він сказав їй: «Нехай ніхто ніколи більше не їсть з тебе плоду.» Його учні чули, як він це сказав.

Ісус очищає дім свого Отця

¹⁵Вони прийшли до Єрусалима, і Ісус увійшов до храму та почав виганяти тих, хто там продавав і купував. Він перекинув столи міняйл і лавки тих, хто продавав голубів, ¹⁶і не дозволяв нікому проносити крам через храмові подвір’я.

¹⁷І навчав їх, кажучи: «Хіба не написано: „Дім мій назветься домом молитви для всіх народів“? А ви зробили з нього печеру розбійників.»

¹⁸Первосвященники та книжники почули це й шукали способу, як його знищити, бо боялися його, оскільки весь натовп дивувався з його вчення.

¹⁹А коли настав вечір, вони вийшли з міста.

²⁰Уранці, проходячи повз, вони побачили, що смоковниця всохла від самого коріння. ²¹Петро згадав і сказав йому: «Равві, поглянь! Смоковниця, яку ти прокляв, усохла.»

²²Ісус відповів їм: «Майте віру в нашого Отця. ²³Істинно кажу вам: хто скаже цій горі: „Піднімися та кинься в море“ — і не матиме сумніву в серці своєму, а віритиме, що станеться те, що він каже, — тому так і станеться. ²⁴Тож кажу вам: про що б ви не молилися й чого б не просили, вірте, що вже одержали це, — і буде вам. ²⁵А коли стоїте на молитві, прощайте все, що маєте проти будь-кого, щоб і ваш Отець небесний простив вам ваші гріхи.» ^a a v25 Найдавніші рукописи не мають тут вірша 26; пізніші списки додають: «А якщо ви не прощаєте, то й ваш Отець небесний не простить вам ваших провин.»

Чиєю владою?

²⁷Вони знову повернулися до Єрусалима. Коли Ісус ходив храмом, до нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини ²⁸і запитали: «Якою владою ти це робиш? Або хто дав тобі владу це робити?»

²⁹Ісус сказав їм: «Запитаю вас одне. Відповідайте мені, і я скажу вам, якою владою це роблю. ³⁰Хрещення Іванове — було воно з неба чи від людей? Відповідайте мені.»

³¹Вони міркували між собою: «Якщо скажемо: „З неба“, він запитає: „То чому ж ви не повірили йому?“ ³²А якщо скажемо: „Від людей“...» — вони боялися натовпу, бо всі вважали Івана справжнім пророком.

³³Вони відповіли Ісусові: «Не знаємо.» Ісус сказав: «То й я не скажу вам, якою владою це роблю.»