Судді 9

9 ¹Авімелех, син Єруббаала, пішов до Сихема, до братів своєї матері, і сказав їм та всьому родові батька своєї матері: ²Запитайте всіх мешканців Сихема: «Що для вас краще — щоб вами правили сімдесят чоловіків, усі сини Єруббаала, чи щоб правив вами один чоловік?» Пам’ятайте, що я ваша кість і ваше тіло.

³Брати його матері переказали все це мешканцям Сихема, і серця їхні схилилися до Авімелеха, бо казали вони: «Він наш брат». ⁴Дали йому сімдесят срібняків із храму Баал-Беріта, і на них Авімелех найняв пустих та свавільних людей, які пішли за ним. ⁵Потім у домі свого батька в Офрі він повбивав своїх братів, сімдесят синів Єруббаала, на одному камені. Але Йотам, наймолодший син Єруббаала, уцілів, бо сховався. ⁶Усі мешканці Сихема й увесь Бет-Мілло зібралися, пішли та настановили Авімелеха царем біля дуба, що при стовпі в Сихемі.

⁷Коли сказали про це Йотаму, він пішов, став на вершині гори Ґарізім, підніс свій голос і закликав: «Послухайте мене, мешканці Сихема, щоб і наш Отець послухав вас. ⁸Якось дерева вийшли, щоб помазати царя над собою. І сказали вони оливі: „Царюй над нами.“ ⁹Але олива відповіла їм: „Невже я покину свою олію, якою шанують і нашого Отця, і людей, щоб піти гойдатися над деревами?“ ¹⁰Тоді дерева сказали смоковниці: „Прийди ти та царюй над нами.“ ¹¹Але смоковниця відповіла їм: „Невже я покину свою солодкість і свій добрий плід, щоб піти гойдатися над деревами?“ ¹²Тоді дерева сказали виноградній лозі: „Прийди ти та царюй над нами.“ ¹³Але виноградна лоза відповіла їм: „Невже я покину своє молоде вино, що веселить і нашого Отця, і людей, щоб піти гойдатися над деревами?“ ¹⁴Тоді всі дерева сказали тернині: „Прийди ти та царюй над нами.“ ¹⁵А тернина відповіла деревам: „Якщо ви справді хочете помазати мене царем над вами, то прийдіть і сховайтеся в моєму затінку; а якщо ні, то нехай вийде вогонь із тернини й пожере кедри ліванські.“

¹⁶Отож, якщо ви діяли чесно та справедливо, настановивши Авімелеха царем, і якщо добре вчинили з Єруббаалом та його домом, відплативши йому за ділами його рук, ¹⁷адже мій батько воював за вас, важив своїм життям, щоб визволити вас із руки Мідіяна, ¹⁸а ви сьогодні повстали проти дому мого батька, повбивали його синів, сімдесят чоловіків, на одному камені, і настановили Авімелеха, сина його рабині, царем над мешканцями Сихема, бо він ваш брат, ¹⁹отже, якщо ви сьогодні вчинили чесно та справедливо з Єруббаалом і його домом, то радійте Авімелехові, і нехай і він радіє вам. ²⁰А якщо ні, то нехай вийде вогонь від Авімелеха й пожере мешканців Сихема та Бет-Мілло, і нехай вийде вогонь від мешканців Сихема та від Бет-Мілло й пожере Авімелеха.»

²¹І втік Йотам, урятувався, пішов до Беера й там оселився, подалі від Авімелеха, брата свого.

Отець відплачує за пролиту кров

²²Коли Авімелех панував над Ізраїлем три роки, ²³наш Отець послав злого духа між Авімелеха та мешканців Сихема, і вони зрадницьки повелися з Авімелехом. ^a a v23 Наш Отець не вклав зла в їхні серця; він видав Авімелеха та мешканців Сихема тій зраді, яку вони вже обрали, щоб кров убитих братів зустріла свою справедливість. ²⁴щоб відплатилося за насильство над сімдесятьма синами Єруббаала, щоб їхня кров упала на їхнього брата Авімелеха, який убив їх, і на мешканців Сихема, які зміцнили його руки, щоб убити своїх братів. ²⁵Мешканці Сихема наставили проти нього засідки на вершинах гір, і грабували кожного, хто проходив дорогою повз них. І сказали про це Авімелехові.

²⁶Прийшов Ґаал, син Еведа, зі своїми братами й перейшов до Сихема, і мешканці його довірилися йому. ²⁷Вони вийшли в поля, зібрали виноград зі своїх виноградників, витиснули його й справили свято в храмі свого бога, де їли, пили та проклинали Авімелеха.

²⁸Ґаал, син Еведа, сказав: «Хто такий Авімелех і хто такий Сихем, щоб ми йому служили? Хіба він не син Єруббаала, і хіба Зевул не його намісник? Служіть людям Гамора, батька Сихема! Навіщо нам служити Авімелехові? ²⁹Якби ж цей народ був під моєю рукою! Тоді я усунув би Авімелеха; я сказав би йому: „Збирай усе своє військо!“»

³⁰Коли Зевул, правитель міста, почув слова Ґаала, сина Еведа, спалахнув його гнів. ³¹Він потай послав до Авімелеха посланців сказати: «Ось Ґаал, син Еведа, зі своїми братами прийшов до Сихема, і вони підбурюють місто проти тебе. ³²Тож устань уночі, ти й люди, що з тобою, і засядь у полі. ³³А вранці, як тільки зійде сонце, устань рано й нападай на місто. І коли Ґаал та люди, що з ним, вийдуть проти тебе, зроби з ними те, що знайде твоя рука.»

³⁴І встав Авімелех та всі люди, що з ним, уночі, і засіли проти Сихема чотирма загонами. ³⁵Ґаал, син Еведа, вийшов і став біля входу до міської брами; а Авімелех та люди, що з ним, підвелися із засідки.

³⁶Ґаал побачив тих людей і сказав Зевулові: «Ось люди сходять із вершин гір!» А Зевул сказав йому: «Ти приймаєш тіні гір за людей.»

³⁷Ґаал заговорив знову: «Ось люди сходять із середини краю, а один загін іде з боку дуба Ворожбитів.»

³⁸Тоді Зевул сказав йому: «Де тепер твої гучні слова — ти, що казав: „Хто такий Авімелех, щоб ми йому служили?“ Хіба це не той народ, яким ти погордував? Вийди ж тепер і воюй з ним!»

³⁹І вийшов Ґаал на чолі мешканців Сихема та воював з Авімелехом. ⁴⁰Але Авімелех погнався за ним, і Ґаал утік від нього, і багато їх попадало пораненими аж до входу в браму. ⁴¹Авімелех залишився в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та його братів із Сихема, щоб вони не жили там. ⁴²Наступного дня люди вийшли в поля, і сказали про це Авімелехові. ⁴³Він узяв своїх людей, поділив їх на три загони й заклав засідку в полях. І коли побачив, що люди виходять із міста, він піднявся проти них і побив їх. ⁴⁴Авімелех зі своїми загонами кинувся вперед і став біля входу до міської брами, а два інші загони кинулися на всіх, хто був у полях, і побили їх. ⁴⁵Авімелех воював проти міста цілий той день, здобув його, повбивав його людей, зруйнував місто й засіяв його сіллю. ^b b v45 Засівання завойованого міста сіллю було давнім обрядом прокляття — знаком того, що земля має лишатися безплідною, а місце ніколи не буде відбудоване.

⁴⁶Почувши про це, усі очільники Сихемської вежі ввійшли до твердині храму Ел-Беріта. ⁴⁷І сказали Авімелехові, що всі очільники Сихемської вежі зібралися там, ⁴⁸тож він зійшов на гору Цалмон, він і всі люди, що з ним. Узяв сокиру в свою руку, відрубав деревну гілку, підняв її, поклав собі на плече й сказав людям, що з ним: «Поспішайте, робіть те, що ви бачили, як я зробив!» ⁴⁹І кожен нарубав гілок, пішов за Авімелехом, наклав їх проти твердині й підпалив над тими, хто був усередині. Так загинули й люди Сихемської вежі — близько тисячі чоловіків та жінок.

⁵⁰Потім Авімелех пішов до Тевеца, отаборився проти нього й здобув його. ⁵¹Усередині міста стояла міцна вежа, і всі чоловіки та жінки — усі очільники міста — повтікали до неї, замкнулися й піднялися на дах вежі. ⁵²Авімелех підійшов до вежі, напав на неї й наблизився до її дверей, щоб спалити її. ⁵³Але одна жінка кинула верхній жорновий камінь на голову Авімелеха й розтрощила йому череп. ⁵⁴Він швидко покликав свого зброєносця й сказав: «Вихопи свій меч і вбий мене, щоб не казали про мене: „Жінка його вбила.“» І юнак проколов його, і він помер.

⁵⁵Коли ізраїльтяни побачили, що Авімелех помер, то розійшлися кожен до свого дому. ⁵⁶Так наш Отець відплатив за зло, яке вчинив Авімелех своєму батькові, убивши сімдесят своїх братів. ⁵⁷І все зло мешканців Сихема наш Отець повернув на їхні власні голови, і спостигло їх прокляття Йотама, сина Єруббаала.