Числа 11

11 ¹Народ нарікав на свої тяготи так, що наш Отець міг почути; він почув, його гнів запалав, і вогонь нашого Отця спалахнув серед них, пожираючи край табору. ²Народ заволав до Мойсея, Мойсей помолився нашому Отцеві, і вогонь згас. ³Тож те місце назвали Тавера, бо вогонь нашого Отця спалахнув серед них. ^a a v3 Тавера означає «палання» — місце назвали за вогнем, що спалахнув там.

⁴Різнорідний натовп серед них нестримно жадав; народ Ізраїлю теж знову заплакав, кажучи: «Якби ж то ми мали м’ясо, щоб їсти! ⁵Ми пам’ятаємо рибу, яку задарма їли в Єгипті, огірки, дині, цибулю-порей, цибулю й часник. ⁶А тепер наш апетит зник; нічого немає перед очима, крім цієї манни». ⁷А манна була схожа на зерно коріандру, і виглядала, як бліда смола. ^b b v7 Бделій був блідою, схожою на перли смолою чи живицею — манна мала той самий прозорий вигляд. ⁸Народ ходив, збираючи її, молов її в жорнах чи товк у ступах, варив у горщиках і робив із неї коржі. На смак вона була, як випічка на олії. ⁹Коли вночі на табір спадала роса, разом із нею спадала й манна.

¹⁰Мойсей почув, як народ плаче за своїми родами, кожен біля входу до свого намету. Гнів нашого Отця запалав дуже, і Мойсеєві це видалося злом. ¹¹Мойсей сказав нашому Отцеві: «Чому ти скривдив свого слугу? Чому я не знайшов ласки в тебе, що ти поклав на мене тягар усього цього народу? ¹²Хіба я зачав увесь цей народ? Хіба я породив їх, що ти кажеш мені: „Неси їх на руках, як годувальник несе немовля, що ссе“, до землі, яку ти присягнув дати їхнім предкам? ¹³Звідки мені взяти м’ясо для всього цього народу? Вони все плачуть переді мною, кажучи: „Дай нам м’яса, щоб їсти!“ ¹⁴Я не можу нести весь цей народ сам; це занадто важко для мене. ¹⁵Якщо ти так зі мною поводишся, то вбий мене тепер, благаю, — якщо я знайшов ласку в твоїх очах, — і не дай мені бачити свого нещастя».

Отець ділить Духа із сімдесятьма

¹⁶Тоді наш Отець сказав Мойсеєві: «Збери мені сімдесят чоловіків зі старійшин Ізраїлю, яких ти знаєш як старійшин і наглядачів народу, і приведи їх до намету зборів, і нехай вони стануть там із тобою. ¹⁷Я зійду, говоритиму з тобою там, візьму частину Духа, що на тобі, і покладу на них. Вони нестимуть тягар народу разом із тобою, щоб ти не ніс його сам.

¹⁸Скажи народові: Освятіться на завтра — будете їсти м’ясо. Ви плакали так, що наш Отець чув, кажучи: „Якби ж то ми мали м’ясо, щоб їсти! Нам було краще в Єгипті.“ Тож наш Отець дасть вам м’ясо, і будете їсти. ¹⁹Не один день, не два, не п’ять, не десять і не двадцять днів будете його їсти, ²⁰а цілий місяць, аж поки не піде воно вам із ніздрів і не стане вам осоружним — бо ви відкинули нашого Отця, що серед вас, плачучи перед ним і кажучи: „Навіщо ми взагалі вийшли з Єгипту?“»

²¹Мойсей сказав: «Народу, з яким я, — шістсот тисяч піших, а ти кажеш: „Я дам їм м’яса їсти цілий місяць“?» ²²Хіба можна зарізати стільки отар і черід, щоб наситити їх? Хіба можна зібрати всю морську рибу, щоб наситити їх?

²³Наш Отець сказав Мойсеєві: «Хіба моя рука закоротка? Тепер побачиш, чи справдиться для тебе моє слово, чи ні».

²⁴Мойсей вийшов і переказав народові слова нашого Отця. Він зібрав сімдесят чоловіків зі старійшин народу й поставив їх навколо намету. ²⁵Тоді наш Отець зійшов у хмарі, говорив до нього, узяв частину Духа, що на ньому, і поклав на сімдесят старійшин. Коли Дух спочив на них, вони пророкували — але більше не робили цього. ²⁶Двоє чоловіків залишилися в таборі, один на ім’я Елдад, другий Медад, і Дух спочив на них — вони були серед записаних, але не вийшли до намету, — проте вони пророкували в таборі. ²⁷Юнак прибіг і доповів Мойсеєві: «Елдад і Медад пророкують у таборі».

²⁸Ісус, син Навина, помічник Мойсея від своєї молодості, сказав: «Пане мій Мойсею, спини їх!»

²⁹Але Мойсей відповів: «Чи ти ревнуєш за мене? О, якби ж увесь народ нашого Отця був пророками, щоб наш Отець поклав на них свого Духа!»

³⁰Потім Мойсей повернувся до табору, він і старійшини Ізраїлю.

Перепілки від Отця, пошесть за жадібність

³¹Вітер вийшов від нашого Отця, пригнав перепілок із моря й накидав їх навколо табору — приблизно на день дороги в кожен бік, майже на метр заввишки над землею. ³²Народ був на ногах увесь той день, усю ніч і весь наступний день, збираючи перепілок — хто зібрав найменше, зібрав шістдесят бушелів, — а потім розіслали все навколо табору для себе. ^c c v32 Гомер був великою мірою для сипкого — приблизно вантаж, який міг нести осел, близько 220 літрів; десять гомерів — величезна кількість. ³³Поки м’ясо було ще між їхніми зубами, ще не прожоване, гнів нашого Отця запалав на народ, і наш Отець уразив їх дуже тяжкою пошестю. ³⁴Те місце назвали Ківрот-Гаттаава, бо там поховали людей, що жадали. ^d d v34 Ківрот-Гаттаава означає «гроби жадоби» — названо за тими, кого там поховали після того, як народ жадав м’яса.

³⁵Від Ківрот-Гаттаави народ вирушив до Гацероту, і вони залишилися в Гацероті.