Євангеліє від Луки 23

23 ¹Тоді все зібрання встало й повело його до Пилата. ²Вони почали звинувачувати його: «Ми виявили, що цей чоловік вводить в оману наш народ, забороняє платити податки цезареві й називає себе Христом, царем.»

³Пилат запитав його: «Ти Цар юдейський?» Той відповів: «Ти кажеш.»

⁴Тоді Пилат сказав первосвященникам і натовпу: «Я не знаходжу жодної провини в цьому чоловікові.»

⁵Але вони наполягали: «Він підбурює народ, навчаючи по всій Юдеї, від Галілеї аж сюди.»

⁶Почувши це, Пилат запитав, чи цей чоловік галілеянин. ⁷Дізнавшись, що той підлягає владі Ірода, він послав його до Ірода, який і сам був у ті дні в Єрусалимі.

⁸Побачивши Ісуса, Ірод дуже зрадів, бо давно хотів його побачити, наслухавшись про нього, і сподівався побачити, як той здійснить якесь знамення. ⁹Він довго розпитував його, але Ісус нічого йому не відповів. ¹⁰Первосвященники та книжники стояли поряд, завзято звинувачуючи його. ¹¹Ірод зі своїми воїнами, зневаживши та висміявши його, одягнув його в пишний одяг і відіслав назад до Пилата. ¹²Того дня Ірод і Пилат стали друзями, бо раніше були ворогами.

¹³Тоді Пилат скликав первосвященників, начальників і народ ¹⁴і сказав їм: «Ви привели до мене цього чоловіка як того, хто відвертає народ. Я допитав його перед вами й не знайшов у цьому чоловікові жодної провини з того, у чому ви його звинувачуєте. ¹⁵Так само й Ірод, бо відіслав його назад до нас. Ось — він не зробив нічого, вартого смерті. ¹⁶Тож я покараю його й відпущу.» ^a a v16 У найдавніших рукописах тут немає 17-го вірша; пізніші списки додають: «Адже він був зобов’язаний відпускати їм одного в’язня на свято.» ¹⁸Але всі вони разом закричали: «Геть його! Відпусти нам Варавву!» ¹⁹Це був чоловік, ув’язнений за заколот, що стався в місті, і за вбивство.

²⁰Пилат знову звернувся до них, бажаючи відпустити Ісуса, ²¹але вони кричали: «Розіпни, розіпни його!»

²²Утретє він сказав їм: «Чому? Що поганого зробив цей чоловік? Я не знаходжу в ньому підстави для смерті. Тож покараю його й відпущу.» ²³Але вони голосно кричали, вимагаючи, щоб його розіп’яли, і їхні голоси взяли гору. ²⁴Тож Пилат вирішив виконати їхню вимогу. ²⁵Він відпустив того, кого вони просили, ув’язненого за заколот і вбивство, а Ісуса віддав на їхню волю.

Сина розпинають

²⁶Ведучи його, вони схопили чоловіка на ім’я Симон із Кирини, що йшов із поля, і поклали на нього хрест, щоб ніс його за Ісусом. ²⁷За ним ішов великий натовп людей, зокрема жінки, які плакали й голосили за ним.

²⁸Але Ісус, обернувшись до них, сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте за мною; плачте за собою та за своїми дітьми. ²⁹Бо надходять дні, коли казатимуть: „Блаженні безплідні, утроби, що не народжували, і груди, що не годували.“ ³⁰Тоді почнуть казати горам: „Упадіть на нас“, а пагорбам: „Накрийте нас.“ ³¹Бо якщо з зеленим деревом так роблять, то що ж буде із сухим?» ^b b v31 Прислів’я: якщо Рим так чинить із невинними (зелене дерево), то наскільки гірше чекає на винних (сухе дерево), коли настане суд.

³²Разом із ним вели на страту ще двох, які були злочинцями. ³³Коли прийшли на місце, що зветься Череп, там розіп’яли його разом зі злочинцями, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.

³⁴Ісус сказав: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять.» Потім вони розділили його одяг, кидаючи жереб. ^c c v34 Цих слів немає в деяких давніх рукописах. Вони наведені тут, як і в більшості сучасних Біблій.

³⁵Народ стояв і дивився; а начальники глузували: «Інших рятував — нехай врятує себе, якщо він Христос Божий, Обранець.»

³⁶Воїни теж насміхалися з нього, підходячи й подаючи йому кисле вино, ³⁷і кажучи: «Якщо ти Цар юдейський, врятуй себе!»

³⁸Був над ним і напис: «Це Цар юдейський.»

³⁹Один із повішених злочинців ображав його: «Хіба ти не Христос? Врятуй себе й нас!»

⁴⁰Але другий докоряв йому: «Чи ти навіть Бога не боїшся, адже й сам під таким самим вироком? ⁴¹І справедливо — ми отримуємо належне за свої вчинки; а цей чоловік не зробив нічого поганого.» ⁴²Потім він сказав: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у своє царство.»

⁴³А Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі мною в раю.»

Син віддає останній подих

⁴⁴Було вже близько полудня, і темрява вкрила всю землю аж до третьої години пополудні, ⁴⁵бо сонячне світло померкло; а завіса храму роздерлася надвоє.

⁴⁶Ісус голосно вигукнув: «Отче, у твої руки віддаю свій дух!» Потім віддав останній подих.

⁴⁷Побачивши, що сталося, сотник прославив нашого Отця: «Цей чоловік справді був праведний.» ⁴⁸Увесь натовп, що зібрався на це видовище, побачивши, що сталося, розходився додому, б’ючи себе в груди. ⁴⁹А всі його знайомі та жінки, що супроводжували його з Галілеї, стояли віддалік, дивлячись на це.

Сина кладуть у гробницю

⁵⁰Був собі чоловік на ім’я Йосип, член ради, чоловік добрий і праведний, ⁵¹який не погодився з їхнім задумом і вчинком. Він був з Ариматеї, юдейського міста, і чекав на Царство нашого Отця. ⁵²Цей чоловік прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. ⁵³Він зняв його, загорнув у лляне полотно й поклав у гробницю, висічену в скелі, де ще нікого не клали. ⁵⁴Був день Приготування, і наставала субота. ⁵⁵Жінки, що прийшли з ним із Галілеї, пішли слідом, побачили гробницю і те, як було покладено його тіло. ⁵⁶Повернувшись, вони приготували пахощі та масті, а в суботу відпочивали, як було заповідано.