Євангеліє від Луки 24

24 ¹Першого дня тижня, на світанку, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, які приготували. ²Вони знайшли камінь відваленим від гробниці, ³але, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. ⁴Коли вони були розгублені через це, раптом біля них стали двоє чоловіків у сяючому одязі. ⁵Злякавшись, вони схилили обличчя до землі. А ті запитали: «Чому шукаєте живого серед мертвих? ⁶Немає його тут — він воскрес. Згадайте, що він казав вам, коли ще був у Галілеї, ⁷що Син Людський має бути виданий у руки грішних людей, розп'ятий і на третій день воскресне.»

⁸І вони згадали його слова, ⁹і, повернувшись від гробниці, розповіли все це одинадцятьом і всім іншим. ¹⁰Марія Магдалина, Йоанна, Марія, мати Якова, та інші жінки з ними розповіли це апостолам. ¹¹Але ці слова здалися їм безглуздям, і вони не повірили їм. ¹²Петро ж устав і побіг до гробниці; нахилившись, він побачив лише льняні полотна й пішов додому, дивуючись з того, що сталося.

Дорога до Еммауса

¹³Того ж дня двоє з них ішли до села, що зветься Еммаус, приблизно за сім миль від Єрусалима, ¹⁴і розмовляли між собою про все те, що сталося. ¹⁵Коли вони розмовляли й міркували разом, сам Ісус наблизився й пішов з ними. ¹⁶Але їхні очі були стримані, щоб не впізнати його.

¹⁷Він запитав їх: «Про що це ви розмовляєте між собою в дорозі?» Вони спинилися, сумні.

¹⁸Один з них, на ім'я Клеопа, відповів йому: «Невже ти єдиний прибулець у Єрусалимі, який не знає, що сталося там цими днями?»

¹⁹Він запитав: «Що саме?» Вони відповіли: «Про Ісуса з Назарета — пророка, могутнього в ділі й слові перед нашим Отцем і всім народом,

²⁰і як наші первосвященники та керівники видали його на смертний вирок і розп'яли його. ²¹А ми сподівалися, що він той, хто має визволити Ізраїль. Та до всього цього вже третій день, відколи це сталося. ²²Та й деякі наші жінки здивували нас — рано-вранці були біля гробниці, ²³і, не знайшовши його тіла, повернулися, кажучи, що бачили навіть видіння ангелів, які сказали, що він живий. ²⁴Дехто з наших супутників пішов до гробниці і знайшов усе так, як сказали жінки, але його самого не бачив.»

²⁵А він сказав їм: «Які ж ви нерозумні й повільні серцем, щоб вірити всьому, що казали пророки! ²⁶Хіба не мав Христос перестраждати все це й увійти у свою славу?»

²⁷І, почавши від Мойсея та всіх Пророків, він пояснив їм із усіх Писань усе, що стосувалося його самого.

²⁸І наблизилися вони до села, куди йшли, а він удав, що йде далі. ²⁹Але вони наполягали: «Залишися з нами, бо вже надвечір, і день майже минув». І він увійшов, щоб залишитися з ними.

³⁰І коли він сидів з ними за столом, то взяв хліб, благословив, розломив і подав їм. ³¹І тоді розплющилися їхні очі, і вони впізнали його. А він став для них невидимим. ³²І сказали вони один одному: «Хіба не палало наше серце в нас, коли він говорив до нас у дорозі й відкривав нам Писання?» ³³І тієї ж години вони встали, повернулися до Єрусалима і знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними, ³⁴які казали: «Господь справді воскрес і з'явився Симонові!» ³⁵А вони розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали його, коли він розломив хліб.

Ісус з'являється своїм

³⁶Коли вони говорили про це, сам Ісус став посеред них і сказав їм: «Мир вам!»

³⁷Але вони стривожилися й злякалися, бо думали, що бачать духа.

³⁸А він сказав їм: «Чому ви стривожені і чому сумніви піднімаються у ваших серцях? ³⁹Погляньте на мої руки та мої ноги — це справді я. Доторкніться до мене й подивіться: дух не має тіла й кісток, як ви бачите, що я маю.»

⁴⁰І, сказавши це, він показав їм свої руки та свої ноги.

⁴¹А коли вони від радості ще не вірили й дивувалися, він сказав їм: «Чи є у вас тут щось поїсти?»

⁴²Вони подали йому шматок печеної риби, ⁴³і він узяв і з'їв перед ними.

⁴⁴І сказав їм: «Ось що я говорив вам, коли ще був з вами: має здійснитися все, що написано про мене в Законі Мойсея, у Пророків і в Псалмах.»

⁴⁵Тоді він відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,

⁴⁶і сказав їм: «Так написано: Христос має перестраждати і на третій день воскреснути з мертвих, ⁴⁷і що в його ім'я буде проповідуватися покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи від Єрусалима. ⁴⁸Ви свідки цього. ⁴⁹Я посилаю на вас обітницю мого Отця. Залишайтеся в місті, доки не зодягнетеся силою з висоти.»

Отець приймає свого Сина

⁵⁰І він вивів їх аж до Віфанії та, піднявши свої руки, благословив їх. ⁵¹І коли благословляв їх, то віддалився від них і вознісся на небо. ⁵²А вони вклонилися йому й повернулися до Єрусалима з великою радістю, ⁵³і постійно перебували в храмі, прославляючи нашого Отця.