Євангеліє від Івана 1

1 ¹На початку було Слово, і Слово було в нашого Отця, і Слово було Богом. ²Воно було на початку в нашого Отця. ³Усе постало через нього, і без нього не постало ніщо з того, що постало. ⁴У ньому було життя, і життя було світлом для всіх людей. ⁵Світло світить у темряві, і темрява не здолала його.

⁶З’явився чоловік, посланий нашим Отцем, на ім’я Іван. ⁷Він прийшов як свідок, щоб свідчити про світло, аби всі повірили через його свідчення. ⁸Він не був світлом, але прийшов свідчити про світло. ⁹Справжнє світло, що освітлює кожну людину, приходило у світ. ¹⁰Він був у світі. Світ постав через нього, та не пізнав його. ¹¹Він прийшов до своїх, та свої його не прийняли. ¹²А всім, хто прийняв його, хто вірить у його ім’я, він дав право стати дітьми нашого Отця, ^a a v12 Тим, хто приймає Ісуса, дається право стати дітьми нашого Отця — повернутися в сім’ю Того, хто послав свого Сина. ¹³дітьми, народженими не від крові, ні від бажання тіла, ні від бажання чоловіка, а від нашого Отця.

¹⁴Слово стало тілом і оселилося серед нас. Ми бачили його славу, славу єдиного Сина від Отця, повного благодаті та істини. ¹⁵Іван свідчив про нього, виголошуючи: «Це той, про кого я казав: той, хто йде за мною, вищий за мене, бо існував раніше за мене.» ¹⁶Бо з його повноти ми всі прийняли благодать за благодаттю. ¹⁷Бо закон було дано через Мойсея; благодать та істина прийшли через Ісуса Христа. ¹⁸Нашого Отця ніхто ніколи не бачив; єдиний Син, що перебуває поряд з Отцем, явив його. ^b b v18 Лише Син, що завжди перебував близько до серця нашого Отця, може показати нам, хто наш Отець насправді, — кожен проблиск Отця приходить через Ісуса.

Хто ти, Іване?

¹⁹Ось свідчення Івана, коли юдеї послали з Єрусалима священників та левитів, щоб запитати його: «Хто ти?» ²⁰Він визнав і не відрікся, але визнав: «Я не Христос.»

²¹Тоді вони запитали його: «Що ж тоді? Чи ти Ілля?» «Ні, не я», — сказав він. «Чи ти Пророк?» «Ні», — відповів він.

²²Тоді вони запитали: «Хто ти? Нам треба дати відповідь тим, хто нас послав. Що ти кажеш про себе?»

²³Він сказав: «Я голос того, хто кличе в пустелі: „Вирівняйте дорогу Господеві“, — як сказав пророк Ісая.»

²⁴А послані були від фарисеїв. ²⁵Вони запитали його: «Чому ж ти хрестиш, якщо ти не Христос, ні Ілля, ні Пророк?»

²⁶Іван відповів їм: «Я хрещу водою, але серед вас стоїть той, кого ви не знаєте, ²⁷той, хто йде за мною, кому я не достойний розв’язати ремінця його сандалів.» ²⁸Це сталося у Віфанії по той бік Йордану, де Іван хрестив.

Ось Агнець

²⁹Наступного дня, побачивши Ісуса, що йшов до нього, він сказав: «Ось Агнець нашого Отця — Ісус, — який бере на себе гріх світу! ^c c v29 Іван називає Ісуса «Агнцем нашого Отця», бо саме Отець дає Агнця — той самий Отець, який обіцяв Авраамові: «Бог сам подбає про ягня для себе», — тепер здійснюючи цю обіцянку у своєму власному Сині. ³⁰Це той, про кого я казав: „Після мене йде чоловік, що вищий за мене, бо був раніше за мене.“ ³¹Я не знав його, але прийшов хрестити водою, щоб він відкрився Ізраїлеві.» ³²Іван свідчив: «Я бачив, як Святий Дух сходив з неба, наче голуб, і залишився на ньому. ³³Я не знав його, але той, хто послав мене хрестити водою, сказав мені: „Той, на кого побачиш, як сходить Святий Дух і залишається, — це той, хто хрестить Святим Духом.“» ³⁴«І я бачив і засвідчив, що це Син нашого Отця.» ^d d v34 Свідчення Івана називає Ісуса Сином нашого Отця — не просто «сином Божим», а вічним Сином, якого Отець любив ще до початку світу.

Прийди й подивись

³⁵Наступного дня Іван знову стояв із двома своїми учнями, ³⁶і, глянувши на Ісуса, що проходив повз, сказав: «Ось Агнець нашого Отця!» ³⁷Двоє учнів почули, як він це сказав, і пішли за Ісусом.

³⁸Ісус обернувся, побачив, що вони йдуть за ним, і запитав: «Чого ви шукаєте?» Вони сказали: «Равві» (що означає Учитель), «де ти живеш?»

³⁹Він сказав їм: «Прийдіть і побачите.» І вони пішли та побачили, де він живе, і залишилися з ним того дня — було близько четвертої пополудні.

⁴⁰Одним із тих двох, що почули Івана й пішли за Ісусом, був Андрій, брат Симона Петра. ⁴¹Він найперше знайшов свого брата Симона й сказав йому: «Ми знайшли Месію» (що означає Христос).

⁴²Він привів його до Ісуса. Ісус подивився на нього й сказав: «Ти Симон, син Івана. Ти будеш зватися Кифа» (що означає Петро).

⁴³Наступного дня Ісус вирішив вирушити до Галілеї. Він знайшов Филипа й сказав: «Іди за мною.»

⁴⁴А Филип був із Віфсаїди, міста Андрія та Петра. ⁴⁵Филип знайшов Нафанаїла й сказав йому: «Ми знайшли того, про кого писав Мойсей у Законі й пророки, — Ісуса, сина Йосипа, з Назарета.»

⁴⁶Нафанаїл сказав: «Хіба може бути щось добре з Назарета?» Филип сказав: «Прийди й подивись.»

⁴⁷Ісус побачив, що Нафанаїл наближається, і сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, у якому немає лукавства!»

⁴⁸Нафанаїл запитав його: «Звідки ти мене знаєш?» Ісус відповів: «Перш ніж Филип покликав тебе, коли ти був під смоковницею, я бачив тебе.»

⁴⁹Нафанаїл відповів йому: «Равві, ти Син нашого Отця! Ти Цар Ізраїля!»

⁵⁰Ісус відповів йому: «Ти віриш, бо я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею? Ти побачиш більше за це.» ⁵¹Він сказав йому: «Істинно, істинно кажу тобі: ти побачиш небо відкрите й ангелів нашого Отця, що підіймаються і спускаються на Сина Людського.» ^e e v51 Ісус повторює видіння Якова у Вефілі (Бут. 28:12), де ангели рухалися між небом і землею по драбині, — тепер здійснене в ньому.