Євангеліє від Івана 2

2 ¹Третього дня в Кані галілейській відбулося весілля; там була мати Ісуса. ²На весілля запросили також Ісуса та його учнів. ³Коли закінчилося вино, мати Ісуса сказала йому: «У них немає вина».

⁴«Жінко, навіщо ти втягуєш мене в це?» — відповів Ісус. — «Моя година ще не настала».

⁵Його мати сказала слугам: «Робіть усе, що він вам скаже».

⁶Там стояло шість кам’яних посудин для води, що використовувалися для юдейського очищення, і кожна вміщала від двадцяти до тридцяти галонів. ^a a v6 Кожна посудина вміщала приблизно від 20 до 30 галонів (75–115 літрів) — це були великі посудини.

⁷Ісус сказав їм: «Наповніть посудини водою», — і вони наповнили їх по вінця. ⁸Він сказав їм: «Тепер зачерпніть трохи й занесіть головному розпорядникові». І вони зробили це.

⁹Розпорядник бенкету скуштував воду, що стала вином, не знаючи, звідки вона, — хоча слуги, які черпали воду, знали. Тож він покликав нареченого вбік ¹⁰і сказав: «Кожен спочатку подає добре вино, а гірше — коли гості вже нап’ються. Ти ж зберіг добре вино аж досі». ¹¹Це перше знамення Ісус здійснив у Кані галілейській. Він явив свою славу, і його учні повірили в нього.

¹²Після цього він разом зі своєю матір’ю, братами й учнями зійшов до Капернаума і залишався там кілька днів.

¹³Коли наближалася юдейська Пасха, Ісус вирушив до Єрусалима.

Очищення храмового подвір’я

¹⁴У храмовому подвір’ї він побачив продавців худоби, овець і голубів, а також тих, хто сидів за столами й міняв гроші. ¹⁵Він зробив бич із мотузок і вигнав усіх із храмового подвір’я разом з вівцями та худобою, розсипав монети міняйл і поперекидав їхні столи.

¹⁶Продавцям голубів він сказав: «Заберіть це звідси! Не робіть дому мого Отця базаром».

¹⁷Його учні згадали, що написано: «Ревність за твій дім поглине мене».

¹⁸Тоді юдеї запитали: «Яке знамення ти покажеш нам на підтвердження того, що робиш це?»

¹⁹Ісус відповів їм: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні я відбудую його».

²⁰Вони відповіли: «Цей храм будували сорок шість років, а ти відбудуєш його за три дні?» ²¹Але храмом, про який він говорив, було його тіло. ²²Коли він воскрес із мертвих, його учні згадали, що він це говорив, і повірили Писанню та слову, яке сказав Ісус.

²³Коли він був у Єрусалимі на свято Пасхи, багато хто, бачачи знамення, які він творив, повірив у його ім’я.

²⁴Але Ісус не довіряв їм себе, бо знав усіх людей. ²⁵Він не потребував нічийого свідчення про людину, бо сам знав, що в кожному.