Євангеліє від Луки 22

Розділ 22.

22 ¹Наближалося свято Прісного Хліба, яке називають Пасхою. ²Первосвященники та книжники шукали способу вбити його, бо боялися народу.

³Тоді в Юду, якого звали Іскаріотом, увійшов сатана; він був одним із дванадцятьох. ⁴Він пішов і домовився з первосвященниками та начальниками храмової сторожі, як видати їм Ісуса. ⁵Вони зраділи й погодилися дати йому грошей. ⁶Він погодився і став шукати нагоди видати його їм без натовпу.

Приготування останньої Пасхи

⁷Настав день Опрісноків, коли належало принести в жертву пасхальне ягня.

⁸Ісус послав Петра та Івана, кажучи: «Ідіть і приготуйте нам Пасху, щоб ми поїли».

⁹Вони запитали його: «Де ти хочеш, щоб ми приготували?»

¹⁰Він сказав: «Коли ввійдете в місто, зустріне вас чоловік, який нестиме глек води. Ідіть за ним до дому, у який він увійде,

¹¹«і скажіть господареві того дому: „Учитель каже тобі: де кімната для гостей, у якій я міг би спожити Пасху зі своїми учнями?“ ¹²А він покаже вам велику світлицю нагорі, прибрану; там і приготуйте.»

¹³Вони пішли і знайшли все так, як він їм сказав, і приготували Пасху.

¹⁴Коли настала година, він сів до столу, і апостоли з ним.

¹⁵Він сказав їм: «Я дуже прагнув спожити цю Пасху з вами, перш ніж страждатиму.» ¹⁶«Бо кажу вам: не їстиму її, доки вона не сповниться в Царстві нашого Отця.» ¹⁷Узявши чашу й подякувавши, він сказав: «Візьміть її й поділіть між собою. ¹⁸«Бо кажу вам: віднині не питиму з виноградного плоду, доки не прийде Царство нашого Отця.»

¹⁹Він узяв хліб, подякував, переломив його й дав їм, кажучи: «Це моє тіло, яке віддається за вас. Робіть це на спомин про мене.» ²⁰Так само вчинив і з чашею після вечері: «Ця чаша — Новий Заповіт у моїй крові, яка проливається за вас. ²¹Але погляньте — рука того, хто зраджує мене, зі мною на столі. ²²Син Людський іде, як визначено, але горе тому чоловікові, через якого його видають!»

²³І почали вони питати одне одного, хто з них міг би це зробити.

²⁴Виникла також між ними суперечка, хто з них найбільший.

²⁵Він сказав їм: «Царі народів володарюють над ними, а можновладців їхніх називають доброчинцями. ²⁶Але не так має бути з вами: хай найбільший серед вас стане як найменший, а провідник — як той, хто служить. ²⁷Хто більший — той, хто сидить за столом, чи той, хто служить? Хіба не той, хто за столом? А я серед вас як той, хто служить.»

²⁸«Ви ті, хто залишився зі мною в моїх випробуваннях, ²⁹і я заповідаю вам Царство, як і Отець мій заповів його мені, ³⁰щоб ви їли й пили за моїм столом у моєму Царстві та сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.»

³¹«Симоне, Симоне, слухай: сатана випросив просіяти всіх вас, наче пшеницю, ³²але я молився за тебе, щоб не ослабла твоя віра. А ти, коли навернешся, зміцни своїх братів.»

³³Петро сказав: «Господи, я готовий іти з тобою і до в’язниці, і на смерть.»

³⁴Ісус сказав: «Кажу тобі, Петре: не заспіває сьогодні півень, перш ніж ти тричі зречешся, що знаєш мене.»

³⁵Він запитав: «Коли я посилав вас без гаманця, без торби й без сандалів, чи бракувало вам чогось?» «Нічого», — відповіли вони.

³⁶Він сказав їм: «А тепер хай той, хто має гаманець, візьме його, а також торбу. А хто не має меча, хай продасть свій плащ і купить його. ³⁷Бо кажу вам: має сповнитися на мені те, що написано: „Його зараховано до злочинців“. Бо те, що написано про мене, збувається.»

³⁸Вони сказали: «Господи, ось тут два мечі.» А він відповів їм: «Досить.»

Син віддає себе Отцеві

³⁹І вийшов він, як звичайно, на Оливну гору, і учні пішли за ним.

⁴⁰Коли прийшов на те місце, сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусі.»

⁴¹А сам відійшов від них, наскільки можна докинути каменем, і, ставши навколішки, молився,

⁴²кажучи: «Отче, якщо хочеш, віднеси цю чашу від мене. Та нехай буде не моя воля, а твоя.»

⁴³І з’явився йому ангел із неба, зміцнюючи його. ^a a v43 Віршів 43-44 немає в деяких ранніх рукописах. Їх наведено тут, як і в більшості сучасних перекладів Біблії. ⁴⁴В агонії він молився ще ревніше; і піт його став, наче великі краплі крові, що падали на землю.

⁴⁵Вставши від молитви, він підійшов до учнів і знайшов, що вони поснули від смутку,

⁴⁶і сказав їм: «Чому ви спите? Устаньте й моліться, щоб не піддатися спокусі.»

Зрада поцілунком

⁴⁷Коли він ще говорив, з’явився натовп, і попереду йшов той, кого звали Юдою, один із дванадцятьох. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його,

⁴⁸але Ісус сказав йому: «Юдо, поцілунком видаєш Сина Людського?»

⁴⁹Ті, що були з ним, побачивши, до чого йдеться, сказали: «Господи, чи не вдарити нам мечем?» ⁵⁰І один із них ударив слугу первосвященника й відтяв йому праве вухо.

⁵¹Але Ісус відповів: «Облиште, досить!» І, доторкнувшись до вуха, зцілив його. ⁵²Тоді Ісус сказав первосвященникам, начальникам храмової сторожі та старійшинам, які вийшли проти нього: «Ви вийшли з мечами й киями, наче на розбійника? ⁵³Щодня я був із вами в храмі, і ви не піднімали на мене рук. Але це ваша година і влада темряви.»

Петро зрікається Ісуса

⁵⁴Схопивши його, вони повели його й привели до дому первосвященника; а Петро йшов віддалік. ⁵⁵Посеред двору розпалили вогонь і посідали разом; і Петро сів між ними. ⁵⁶А одна служниця, побачивши, що він сидить при світлі, пильно подивилася на нього й сказала: «І цей був із ним.»

⁵⁷Але він зрікся, кажучи: «Жінко, я не знаю його.»

⁵⁸Трохи згодом інший, побачивши його, сказав: «І ти один із них.» Але Петро сказав: «Чоловіче, ні.»

⁵⁹Десь через годину ще інший наполягав: «Справді, і цей був із ним, бо він галілеянин.»

⁶⁰Але Петро сказав: «Чоловіче, не знаю, що ти кажеш.» І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень. ⁶¹Господь обернувся й поглянув на Петра. І згадав Петро слово Господа, яке той сказав йому: «Сьогодні, перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся мене.» ⁶²І, вийшовши геть, гірко заплакав.

⁶³А люди, які стерегли Ісуса, насміхалися з нього й били його. ⁶⁴Зав’язавши йому очі, вони допитувалися: «Пророкуй! Хто вдарив тебе?» ⁶⁵І багато іншого говорили проти нього, ображаючи його.

Ісус перед радою

⁶⁶Коли настав день, зібралася рада старійшин народу — первосвященники та книжники — і повели його до своєї ради, кажучи:

⁶⁷«Якщо ти Христос, скажи нам.» Він відповів їм: «Якщо скажу вам, не повірите,

⁶⁸«а якщо запитаю вас, не відповісте.

⁶⁹«Але віднині Син Людський сидітиме праворуч сили нашого Отця.»

⁷⁰Тоді всі сказали: «То ти Син Божий?» Він відповів їм: «Ви кажете, що це я.»

⁷¹А вони сказали: «Навіщо нам ще свідчення? Адже ми самі чули з його вуст.»