Усе серце вдови
Вдова кидає дві монетки, і про неї сказано, що вона дала більше за всіх. Коли милуються кам'яною кладкою храму, Ісус каже, що з неї нічого не залишиться, і описує війни, арешти, зраду від рідних і Єрусалим в облозі, велячи своїм послідовникам випростатися й пильнувати.
21 1Поглянувши вгору, Ісус побачив, як багаті клали свої дари до скарбниці храму. 2Побачив він і бідну вдову, яка клала туди дві маленькі мідні монети.
3«Істинно кажу вам, — промовив він, — ця бідна вдова поклала більше за всіх інших. 4Бо всі вони давали дари зі свого достатку, а вона зі своєї бідності віддала все, що мала на прожиток.»
Храм упаде
5Коли ж дехто говорив про храм, що був прикрашений гарним камінням і дарами, присвяченими нашому Отцеві, він сказав:
6«Що ж до того, на що ви дивитеся, — настануть дні, коли не залишиться тут каменя на камені: усе буде зруйновано.»
7«Учителю, — запитали вони, — коли це станеться і яка ознака покаже, що це має статися?»
8«Стережіться, щоб вас не ввели в оману, — сказав він. — Багато хто прийде в моє ім’я, кажучи: „Це я“ та „Час наблизився“. Не йдіть за ними. 9Коли ж почуєте про війни та повстання, не лякайтеся. Це має статися спершу, але кінець настане не відразу.»
10Потім сказав їм: «Повстане народ на народ і царство на царство. 11Будуть великі землетруси, а подекуди голод та моровиця, будуть жахи й великі знамення з неба. 12Але перед усім цим схоплять вас і переслідуватимуть, видаючи вас до синагог та в’язниць, ведучи вас перед царів і правителів через моє ім’я. 13Це стане вам нагодою свідчити. 14Тож покладіть собі в серцях не готувати свого захисту заздалегідь, 15бо я дам вам слова й мудрість, якій жоден противник не зможе протистояти чи заперечити. 16Вас зраджуватимуть навіть батьки, брати, родичі та друзі, і декого з вас вони вб’ють. 17І всі ненавидітимуть вас через моє ім’я. 18Але й волосина з вашої голови не загине. 19Своєю витривалістю ви здобудете своє життя.»
20«Коли побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що наблизилося його спустошення. 21Тоді ті, хто в Юдеї, нехай тікають у гори; хто в місті — нехай виходять; а хто на полях — нехай не входять до нього, 22бо це дні суду, коли сповниться все написане. 23Горе вагітним і тим, що годують груддю, у ті дні! Бо велике лихо впаде на цю землю і гнів на цей народ. 24Вони впадуть від вістря меча й будуть відведені в полон до всіх народів. А Єрусалим топтатимуть народи, доки не сповняться часи народів.»
25«Будуть знамення на сонці, місяці та зорях, а на землі — народи в розпачі, збентежені ревом і хвилюванням моря. 26Люди мліятимуть від страху, чекаючи того, що насувається на світ, бо сили небесні захитаються. 27Тоді побачать Сина Людського, який приходить у хмарі з силою та великою славою. 28Коли ж це почне збуватися, випростайтеся й підійміть свої голови, бо наближається ваше визволення.»
29Потім розповів їм притчу: «Погляньте на смоківницю й на всі дерева. 30Коли вони розпускають листя, ви самі бачите й знаєте, що літо вже близько. 31Так само й ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство нашого Отця близько. 32Істинно кажу вам: не промине цей рід, аж доки все це не станеться. 33Небо й земля проминуть, але мої слова не проминуть ніколи.»
34«Пильнуйте себе, щоб ваші серця не обтяжувалися розгульним життям, пияцтвом і життєвими турботами і щоб той день не впав на вас зненацька, наче пастка. 35Бо він настане для всіх, хто живе на поверхні всієї землі. 36Пильнуйте повсякчас, молячись, щоб мати силу уникнути всього, що має статися, і стати перед Сином Людським.»
37Удень він навчав у храмі, а вночі виходив і перебував на Оливній горі. 38І весь народ зранку приходив до нього в храм, щоб слухати його.
