Євангеліє від Луки 20

20 ¹Одного з тих днів, коли Ісус навчав народ у храмі та звіщав Добру Звістку, підійшли первосвященники й книжники зі старійшинами ²і запитали його: «Скажи нам, якою владою ти це робиш і хто дав тобі цю владу?»

³Він відповів їм: «Запитаю і я вас про одне. Скажіть мені: ⁴Хрещення Йоана було з неба чи від людей?»

⁵Вони міркували між собою: «Якщо скажемо: „З неба“, то він скаже: „Чому ж ви не повірили йому?“ ⁶А якщо скажемо: „Від людей“, то весь народ поб’є нас камінням, бо переконаний, що Йоан був пророком». ⁷І вони відповіли, що не знають, звідки воно.

⁸А Ісус сказав їм: «То й я не скажу вам, якою владою це роблю».

Отець посилає свого улюбленого Сина

⁹І почав він розповідати народові таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, здав його винарям і надовго вирушив у чужий край. ¹⁰«Коли настав час збору врожаю, він послав слугу до винарів по свою частку плодів виноградника, але вони побили його й відіслали з порожніми руками. ¹¹Послав він іншого слугу, та вони й того побили, зневажили й відіслали з порожніми руками. ¹²Послав він і третього, але й цього поранили та викинули геть. ¹³Тоді господар виноградника сказав: „Що ж мені робити? Пошлю свого улюбленого сина; можливо, його поважатимуть“.

¹⁴Але винарі, побачивши його, стали міркувати між собою: „Це спадкоємець. Вбиймо його, щоб спадщина стала нашою“. ¹⁵І викинули його з виноградника й убили. Що ж зробить із ними господар виноградника?

¹⁶«Він прийде, знищить тих винарів, а виноградник віддасть іншим». Почувши це, вони сказали: «Неможливо!»

¹⁷Він подивився просто на них і запитав: «То що ж означає написане: „Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем“? ^a a v17 Цитата з Псалма 118:22. ¹⁸Кожен, хто впаде на той камінь, розіб’ється на друзки, а на кого він упаде, того розчавить».

Віддайте кесареві, віддайте Отцеві

¹⁹Книжники й первосвященники тієї ж миті хотіли схопити його, бо зрозуміли, що цю притчу він розповів проти них, — але боялися народу. ²⁰Пильно стежачи за ним, вони підіслали вивідачів, які вдавали з себе чесних, щоб спіймати його на слові й видати владі та правлінню намісника. ²¹І запитали його: «Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно і не зважаєш на обличчя, а правдиво навчаєш Божої дороги. ²²Чи дозволено нам платити податок кесареві, чи ні?»

²³Але він, розгадавши їхню хитрість, сказав їм:

²⁴«Покажіть мені монету, варту денного заробітку. Чий на ній образ і напис?» Вони відповіли: «Кесаря».

²⁵Він сказав їм: «Тож віддайте кесареве кесареві, а те, що належить нашому Отцеві, — нашому Отцеві».

²⁶І не змогли вони впіймати його на слові перед народом та, здивовані його відповіддю, замовкли.

Отець — Бог живих

²⁷Підійшли до нього деякі садукеї, які заперечують воскресіння, і запитали його: ²⁸«Учителю, Мойсей написав нам: якщо чоловік помре, залишивши дружину, але без дітей, то його брат мусить одружитися з удовою і продовжити рід для нього. ^b b v28 Тут описано закон про левіратний шлюб, записаний у Повторенні Закону 25:5–6. ²⁹Було ж семеро братів. Перший узяв дружину і помер бездітним. ³⁰А другий, ³¹і третій узяв її, і так само всі семеро не залишили дітей і померли. ³²Нарешті померла й та жінка. ³³Отож при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину».

³⁴А Ісус сказав їм: «Люди цього віку одружуються й виходять заміж,

³⁵«А ті, кого визнано гідними досягти того віку й воскресіння з мертвих, не одружуються й не виходять заміж. ³⁶Бо вони вже не можуть померти, адже подібні до ангелів і є дітьми нашого Отця, дітьми воскресіння. ³⁷А що мертві воскресають, показав навіть Мойсей в оповіді про купину, коли назвав нашого Отця Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова. ^c c v37 Розповідь про неопалиму купину записана у Виході 3:2–6. ³⁸Він же Бог не мертвих, а живих, бо для нього всі живі».

³⁹Тоді деякі з книжників відповіли: «Учителю, ти добре сказав». ⁴⁰Бо більше вони не наважувалися ні про що його запитувати.

Чий Син Христос?

⁴¹А він сказав їм: «Як це кажуть, що Христос — син Давидів?

⁴²Адже сам Давид каже у Псалмах: „Наш Отець сказав Господеві моєму: «Сядь праворуч мене, ^d d v42 Цитата з Псалма 110:1. ⁴³доки не покладу ворогів твоїх підніжком для ніг твоїх»“

⁴⁴То як же Давид називає його Господом, — як же він йому син?»

⁴⁵Коли весь народ слухав, він сказав своїм учням:

⁴⁶«Стережіться книжників, які люблять ходити в довгих шатах і люблять вітання на майданах, перші місця в синагогах і почесні місця на бенкетах, ⁴⁷що пожирають удовині доми й напоказ довго моляться. Вони отримають тяжчий осуд».