Єремія 50

50 ¹Слово, яке наш Отець промовив про Вавилон, землю вавилонян, через пророка Єремію:

²Сповістіть серед народів і проголосіть; підніміть прапор і проголосіть; нічого не приховуйте. Скажіть: Вавилон захоплено; Бел осоромлений, Мардук розбитий. Його образи осоромлені, його ідоли розбиті. ^a a v2 Бел і Мардук були головними богами Вавилона. ³Бо з півночі піднімається народ проти нього; він перетворить його землю на пустку, і ніхто не житиме в ній. І люди, і тварини втекли; їх немає.

⁴У ті дні й того часу, каже наш Отець, прийдуть сини Ізраїля, вони й сини Юди разом; вони йтимуть, плачучи дорогою, і шукатимуть свого Отця. ⁵Вони питатимуть дорогу до Сіону, повернувши обличчя до нього: «Ходіть, приєднаймося до нашого Отця вічним заповітом, який ніколи не забудеться.» ⁶Мій народ був загубленими вівцями; їхні пастухи збили їх з дороги, пустивши їх блукати горами. Вони блукали від гори до пагорба; забули своє місце спочинку. ⁷Усі, хто знаходив їх, пожирали їх, а їхні вороги казали: «Ми не винні, бо вони згрішили проти Господа, їхнього справжнього пасовища, Господа, надії їхніх предків.» ⁸Утікайте з Вавилона; виходьте із землі вавилонян і будьте, як козли, що ведуть отару. ⁹Бо ось Я збуджую й веду проти Вавилона зібрання великих народів із північної землі. Вони стануть у бойовому порядку проти нього, і звідти його буде захоплено. Їхні стріли летять, наче стріли вправного воїна, що ніколи не повертається з порожніми руками. ¹⁰Вавилонія буде пограбована; усі, хто грабує її, наситяться, каже наш Отець.

¹¹За те, що ви радієте, за те, що святкуєте, грабіжники моєї спадщини, за те, що брикаєте, наче телиця на молотьбі, і іржете, наче жеребці, ¹²ваша мати буде вкрай осоромлена; та, що народила вас, буде знеславлена. Ось, вона стане останньою серед народів — пустелею, сухою землею, пустинею. ¹³Через гнів нашого Отця вона буде незаселена; вона стане цілковитою пусткою. Кожен, хто проходитиме повз Вавилон, жахнеться й свисне над усіма його ранами. ¹⁴Займіть позиції проти Вавилона звідусіль, усі ви, лучники. Стріляйте в нього; не шкодуйте стріл, бо він згрішив проти нашого Отця. ¹⁵Кричіть проти нього звідусіль; він здався. Його вежі впали; його мури зруйновані. Оскільки це правосуддя нашого Отця, учиніть над ним правосуддя; зробіть йому так, як він робив. ¹⁶Знищте у Вавилоні сіяча й женця. Перед мечем гнобителя кожен повернеться до свого народу, і кожен утече до своєї землі.

¹⁷Ізраїль — розпорошена отара, яку розігнали леви. Спершу цар Ассирії пожер його, а тепер, наостанок, Навуходоносор, цар Вавилона, обгриз його кості.

¹⁸Ось що каже Отець небесних військ, наш Отець Ізраїля: Я покараю царя Вавилона та його землю, як покарав царя Ассирії. ¹⁹Я поверну Ізраїля на його власне пасовище, і він пастиметься на Кармелі та в Башані; на пагорбах Єфрема й Гілеаду його душа наситься. ²⁰У ті дні й того часу, каже наш Отець, шукатимуть провину Ізраїля — і не буде її; шукатимуть гріхи Юди — і не знайдуть жодного, бо Я прощу решту, яку залишу живою.

²¹Вийди проти землі Мератаїм і проти тих, хто живе в Пекоді. Убий і віддай їх на знищення, каже наш Отець; зроби все, що Я тобі наказав. ²²Шум битви лунає в краю, і велике спустошення. ²³Як розтятий і розбитий молот усієї землі! Як став Вавилон жахом серед народів! ²⁴Я поставив тобі пастку, Вавилоне, і ти впіймався, перш ніж дізнався про це. Тебе знайдено і схоплено, бо ти змагався з нашим Отцем.

²⁵Наш Отець відчинив свою зброярню і дістав зброю свого гніву, бо Отець небесних військ має діло в краю вавилонян. ²⁶Ідіть проти неї з усіх боків; відчиніть її житниці; складіть її в купи, мов зерно. Віддайте її на цілковите знищення; хай нічого від неї не залишиться. ²⁷Повбивайте всіх її молодих бугаїв; хай ідуть вони на заколення. Горе їм, бо настав їхній день, час їхньої кари. ²⁸Слухайте — втікачі й біженці з вавилонського краю, що йдуть до Сіону сповістити правосуддя нашого Отця, його правосуддя за його храм. ²⁹Скличте лучників проти Вавилону, усіх, хто натягує лук. Станьте табором довкола неї з усіх боків; хай ніхто не втече. Відплатіть їй за її вчинки; зробіть їй усе, що вона зробила. Бо вона була зухвала проти нашого Отця, проти Святого Ізраїлевого.

³⁰Тому її юнаки впадуть на її вулицях, і всі її воїни замовкнуть того дня, — каже наш Отець. ³¹Ось я проти тебе, зухвальцю, — каже Отець небесних військ, — бо настав твій день, час, коли я покараю тебе. ³²Зухвалець спіткнеться й упаде, і ніхто його не підійме. Я запалю вогонь у його містах, і він пожере все довкола нього. ³³Так говорить Отець небесних військ: Сини Ізраїля пригноблені, а з ними й сини Юди. Усі, хто полонив їх, міцно їх тримають; не хочуть їх відпустити.

³⁴Їхній Відкупитель могутній; Отець небесних військ — його ім’я. Він неодмінно обстоїть їхню справу, щоб дати спокій землі, та неспокій тим, хто живе у Вавилоні.

³⁵Меч на вавилонян, — каже наш Отець, — і на тих, хто живе у Вавилоні, і на її вельмож, і на її мудреців! ³⁶Меч на лжепророків, і вони стануть безумцями! Меч на її воїнів, і вони будуть розбиті! ³⁷Меч на її коней і на її колісниці, і на всі чужоземні війська серед неї, і вони стануть, як жінки! Меч на її скарби, і вони будуть пограбовані! ³⁸Посуха на її води, і вони висохнуть! Бо це край ідолів, і вони шаленіють від своїх страхітливих божків. ³⁹Тому там оселяться пустельні звірі й гієни, і житимуть у ній страуси. Більше ніколи не буде вона заселена, і не житимуть у ній через усі покоління. ⁴⁰Як наш Отець зруйнував Содом і Гоморру та сусідні з ними міста, — каже наш Отець, — так ніхто не житиме там; жодна людина не оселиться в ній. ⁴¹Ось військо йде з півночі; великий народ і багато царів здіймаються від найдальших країв землі. ⁴²Вони тримають лук і спис; вони жорстокі й немилосердні. Їхній гомін реве, мов море, коли вони мчать на конях, вишикувані, мов муж на битву проти тебе, дочко Вавилону. ⁴³Почув цар вавилонський звістку про них, і опустилися його руки. Туга охопила його, біль, мов у породіллі. ⁴⁴Ось, немов лев, що виходить із хащів Йордану на багате пасовище, я вмить прожену Вавилон з його землі і поставлю над ним того, кого оберу. Бо хто подібний до мене? Хто покличе мене на суд? Який пастир устоїть переді мною?

⁴⁵Тож послухайте задум, який склав наш Отець проти Вавилону, і наміри, які він задумав проти землі вавилонян: справді, найменших з їхньої отари повтягають геть; справді, їхнє пасовище жахнеться їхньої долі. ⁴⁶Від звуку захоплення Вавилону затремтить земля, і його крик пролунає серед народів.