Єремія 49

49 ¹Про аммонітян. Ось що каже наш Отець: Хіба немає в Ізраїля синів, немає спадкоємця? Чому ж Мілком заволодів Ґадом, а його народ оселився в його містах? ²Тому надходять дні, — каже наш Отець, — коли Я засурмлю бойовий клич проти Рабби аммонітян; вона стане пустельним пагорбом, а її селища будуть спалені вогнем. Тоді Ізраїль вижене тих, хто вигнав його, — каже наш Отець. ³«Ридай, Хешбоне, бо Гай спустошено! Кричіть, дочки Рабби! Одягніться в жалобний одяг і голосіть; бігайте туди-сюди між мурами, бо Мілком піде у вигнання разом зі своїми священниками та вельможами. ⁴Чому ти хвалишся своїми долинами, своєю родючою долиною, невірна дочко, — ти, що покладалася на свої скарби, кажучи: „Хто посміє вийти проти мене?“» ⁵Ось Я збираюся навести жах на тебе, — каже Отець небесних військ, — з усіх боків навколо тебе. Вас розженуть, кожного стрімголов, і нікому буде зібрати втікачів. ⁶Та згодом Я поверну долю аммонітян, — каже наш Отець.

Отець упокорює гордість Едому

⁷Про Едом. Так каже Отець небесних військ: Невже більше немає мудрості в Темані? Невже рада загинула в розважливих? Невже зогнила їхня мудрість? ⁸«Тікайте, повертайте назад, ховайтеся у глибинах, ви, жителі Дедану, бо Я наведу лихо на Ісава в час, коли покараю його. ⁹Якби до тебе прийшли збирачі винограду, хіба не залишили б вони трохи недозбираного? Якби вночі прийшли злодії, хіба не вкрали б лише те, що хотіли? ¹⁰Але Я Сам оголив Ісава; Я відкрив його схованки, і він не може сховатися. Його нащадки знищені, його брати й сусіди, і його більше немає. ¹¹Залиш своїх сиріт; Я збережу їм життя. Нехай твої вдови покладаються на Мене.»

¹²Ось що каже наш Отець: Ті, кому не судилося пити цю чашу, усе ж п’ють її, — а ти залишишся безкарним? Ні, ти мусиш пити. ¹³Бо Я поклявся Самим Собою, — каже наш Отець, — що Боцра стане жахом, ганьбою, руїною та прокляттям, і всі її міста стануть вічними руїнами. ¹⁴Я почув звістку від нашого Отця: посланця відправлено між народи сказати: „Зберіться разом, виступіть проти неї! Підніміться на битву!“ ¹⁵Ось Я зроблю тебе малим серед народів, зневаженим серед людей. ¹⁶Жах, який ти наганяєш, і гордість твого серця ввели тебе в оману, тебе, що живеш у розщілинах скелі, що займаєш вершину пагорба. Хоч ти і зів’єш своє гніздо високо, як орел, звідти Я скину тебе, — каже наш Отець. ¹⁷Едом стане жахіттям; усі, хто проходитиме повз, жахнуться і насміхатимуться з усіх її ран. ¹⁸Як були знищені Содом і Гоморра разом із сусідніми містами, — каже наш Отець, — так і там ніхто не житиме, жодна людина не оселиться в ній. ¹⁹«Як лев, що виходить із заростей Йордану на буйне зелене пасовище, так Я раптово вижену Едом із його землі. Хто той обранець, якого Я поставлю над ним? Бо хто подібний до Мене, і хто покличе Мене до відповіді? Який пастух устоїть проти Мене? ²⁰Тож послухайте задум, який наш Отець склав проти Едому, і наміри, які Він задумав проти жителів Теману: навіть найменших з отари потягнуть геть; справді, їхнє пасовище жахнеться їхньої долі. ²¹Від звуку їхнього падіння здригнеться земля; звук їхнього крику буде чути аж біля Червоного моря. ²²Дивіться! Орел злетить і кинеться вниз, розпростерши свої крила над Боцрою. Того дня серця воїнів Едому стануть, як серце жінки в пологах.»

Отець наводить суд на Дамаск

²³«Про Дамаск. Хамат і Арпад осоромлені, бо почули лиху звістку, тануть від страху, тривожні, як неспокійне море. ²⁴Дамаск знесилів; він повернувся, щоб тікати, і паніка охопила його. Туга й біль охопили його, наче біль жінки в пологах. ²⁵Чому не покинуте місто хвали, місто, в якому Я тішуся? ²⁶Справді, його юнаки впадуть на його вулицях; усі його воїни замовкнуть того дня, — каже Отець небесних військ. ²⁷Я запалю вогонь на мурах Дамаска; він пожере фортеці Бен-Гадада.»

Отець судить Кедар і Гацор

²⁸Про Кедар і царства Гацору, які розгромив Навуходоносор, цар Вавилону. Ось що каже наш Отець: Підніміться, ідіть проти Кедару! Знищте людей сходу! ²⁹Їхні намети та їхні отари заберуть — їхні намітні запони та все їхнє майно. Їхніх верблюдів заберуть, і кричатимуть їм: „Жах звідусіль!“ ³⁰Тікайте швидко! Ховайтеся у глибинах, ви, жителі Гацору, — каже наш Отець, — бо Навуходоносор, цар Вавилону, склав задум проти вас; він задумав стратегію проти вас. ³¹Підніміться, ідіть проти народу безтурботного, що живе безпечно, — каже наш Отець, — народу, що не має ні брам, ні засувів, що живе самотою. ³²Їхні верблюди стануть здобиччю, а їхні великі стада — награбованим добром. Я розвію на всі вітри тих, хто підстригає краї свого волосся, і звідусіль наведу на них лихо, — каже наш Отець. ^a a v32 Підстригання країв волосся було характерним звичаєм деяких арабських пустельних племен. ³³Гацор стане притулком шакалів, пустищем навіки. Ніхто там не житиме, жодна людина не оселиться в ньому.

Отець розсіює та відновлює Елам

³⁴Слово нашого Отця до пророка Єремії про Елам, коли Седекія, цар Юдеї, почав своє царювання:

³⁵Ось що каже Отець небесних військ: Я ламаю лук Еламу, джерело їхньої сили. ³⁶Я наведу на Елам чотири вітри з чотирьох сторін неба; Я розвію їх на всі ці вітри, і не буде народу, куди не прийшли б вигнанці Еламу. ³⁷Я зламаю Елам перед їхніми ворогами, перед тими, хто прагне їх убити. Я наведу на них лихо, Свій лютий гнів, — каже наш Отець, — Я гнатимуся за ними з мечем, доки не покінчу з ними. ³⁸Я поставлю Свій престол в Еламі і знищу його царя та вельмож, — каже наш Отець. ³⁹Та в прийдешні дні Я поверну долю Еламу, — каже наш Отець.