Єремія 48

48 ¹Про Моав. Так говорить Отець небесних військ, наш Отець Ізраїля: Горе Нево — його зруйновано! Кіріатаїм осоромлений і захоплений; твердиня осоромлена й розбита. ²Слави Моава вже немає. У Хешбоні замислили лихо проти нього: «Ходімо, знищимо його, щоб не був він народом!» І ти, Мадмене, замовкнеш; меч гнатиметься за тобою. ^a a v2 Назва міста Хешбон звучить подібно до «замислили» — навмисна гра слів: це місце стає сценою тих самих підступів, за якими воно назване. ³Голос! Крик із Горонаїму: «Спустошення і велике руйнування!» ⁴Моав розбитий; його малі діти підняли крик. ⁵Бо на підйомі до Лухіту ідуть угору, гірко плачучи; бо на спуску з Горонаїму почули тривожний крик руйнування. ⁶Тікайте! Рятуйте своє життя, і станьте, як ялівець у пустелі! ⁷Через те, що ти покладався на свої діла і свої скарби, ти теж будеш захоплений; а Кемош піде у вигнання разом зі своїми жерцями і своїми вельможами. ^b b v7 Кемош був національним богом Моава; це пророцтво проголошує, що навіть бог Моава буде відведений у вигнання, неспроможний врятувати свій власний народ. ⁸Спустошник прийде проти кожного міста, і жодне місто не врятується; долина загине, а рівнина буде знищена, як сказав наш Отець. ⁹Дайте крила Моаву, бо він мусить відлетіти; його міста стануть пустищем, і ніхто не буде жити в них. ¹⁰Проклятий той, хто робить діло нашого Отця недбало, і проклятий той, хто стримує свій меч від крові. ¹¹Моав жив спокійно від своєї молодості, осів на своєму осаді; його не переливали з посудини в посудину, і не йшов він у вигнання. Тож смак його лишився в ньому, і запах його не змінився. ¹²Тому надходять дні, каже наш Отець, коли я пошлю до нього переливальників, які переллють його; вони спорожнять його посудини і розіб’ють його глеки. ¹³Тоді Моав посоромиться Кемоша, як дім Ізраїля посоромився Бетелю, своєї надії. ¹⁴Як ви можете казати: «Ми воїни, мужі, хоробрі в бою»? ¹⁵Моав спустошений; його міста захоплені, а його найкращі юнаки зійшли на заколення, каже Цар — Отець небесних військ — ось його ім’я. ¹⁶Лихо Моава вже близько, і загибель його квапиться дуже швидко. ¹⁷Оплакуйте його, усі, хто навколо нього, усі, хто знає його ім’я; скажіть: «Як зламаний могутній скіпетр, славний жезл!» ¹⁸Зійди зі своєї слави і сядь на випалену землю, мешканко Дівону! Бо спустошник Моава піднявся проти тебе; він зруйнував твої твердині. ¹⁹Стань при дорозі й дивися, мешканко Ароеру! Запитай того, хто втікає, і ту, що рятується; скажи: «Що сталося?» ²⁰Моав осоромлений, бо він розбитий. Голосіть і кричіть! Сповістіть при Арноні, що Моав спустошений. ²¹Суд прийшов на рівнину — на Холон, і Ягцу, і Мефаат, ²²і Дівон, і Нево, і Бет-Дівлатаїм, ²³і Кіріатаїм, і Бет-Ґамул, і Бет-Меон, ²⁴і Керіот, і Боцру, і всі міста землі Моавської, далекі й близькі. ²⁵Ріг Моава відрубаний, і рука його зламана, каже наш Отець. ²⁶Напоїть його доп’яну, бо він повстав проти нашого Отця; тож Моав валятиметься у своєму блювотинні, і він теж стане посміховиськом. ²⁷Хіба не був Ізраїль посміховиськом для тебе? Хіба його схопили серед злодіїв, що щоразу, коли ти говорив про нього, ти хитав головою? ²⁸Залиште міста й оселіться серед скель, жителі Моава! Будьте, як голубка, що гніздиться при вході в ущелину. ²⁹Ми чули про гордість Моава — він дуже гордий — про його пихатість, його гордість, його зарозумілість і зверхність його серця. ³⁰Я знаю його зухвалість, каже наш Отець; його вихваляння неправдиві, його діла неправдиві. ³¹Тому я голошу над Моавом; за весь Моав я кричу; за мужів Кір-Хересу я стогну. ³²Більше, ніж за Язером, я плачу за тобою, виноградино Сівми! Твої пагони сягали за море, аж до моря Язера вони простягалися; на твої літні плоди і твій збір винограду напав спустошник. ³³Радість і веселощі забрані із садового краю Моава; Я спинив вино в чавилах; ніхто не топче з радісним криком. Крик уже не крик радості. ³⁴Від крику Хешбону до Елеале, аж до Ягацу вони підносять голос, від Цоару до Горонаїму й Еґлат-Шелішії; бо навіть води Німріму стали пустищем. ³⁵Я покладу край у Моаві, каже наш Отець, тому, хто приносить жертву на пагорбі й кадить своєму богові. ³⁶Тому моє серце стогне за Моавом, як сопілки; моє серце стогне, як сопілки, за мужами Кір-Хересу; тому багатство, яке вони здобули, загинуло. ³⁷Бо кожна голова оголена і кожна борода зістрижена; на всіх руках порізи, а на стегнах — жалобний одяг. ³⁸На всіх дахах Моава і на його площах немає нічого, крім плачу, бо я розбив Моав, як глек, якого ніхто не хоче, каже наш Отець. ³⁹Як він розбитий! Як вони голосять! Як Моав повернувся спиною в соромі! Тож Моав став посміховиськом і жахом для всіх, хто навколо нього. ⁴⁰Бо ось що каже наш Отець: Дивись, хтось налетить, як орел, і розпростре свої крила над Моавом. ⁴¹Міста захоплені, і твердині взяті. Того дня серце воїнів Моава буде, як серце жінки в пологових муках. ⁴²Моав буде знищений як народ, бо він повстав проти нашого Отця. ⁴³Жах, яма і пастка на тобі, мешканцю Моава! каже наш Отець. ⁴⁴Хто втікає від жаху, упаде в яму, а хто вибереться з ями, потрапить у пастку; бо я наведу на Моав рік їхньої розплати, каже наш Отець. ⁴⁵У тіні Хешбону втікачі зупиняються, знесилені; бо вийшов вогонь із Хешбону, полум’я з дому Сихона. Він пожер чоло Моава, тім’я синів заколоту. ⁴⁶Горе тобі, Моаве! Народ Кемоша загинув, бо твої сини забрані в полон, а твої дочки — у вигнання. ⁴⁷Та я поверну долю Моава в останні дні, каже наш Отець. На цьому закінчується суд над Моавом.