Меч нашого Отця падає на Філистимію
Потоп нашого Отця здіймається з півночі над землею филистимлян, такий раптовий, що батьки не обертаються по своїх дітей. Газа й Аскалон тужать. Наприкінці меч питають, доки він не спочине, і відповідь: не тоді, поки має накази.
47 1Слово нашого Отця до пророка Єремії про филистимлян, перш ніж фараон напав на Газу.
2Так говорить наш Отець: «Ось піднімаються води з півночі й стають бурхливим потоком. Вони заллють землю й усе, що на ній, місто та його мешканців. Люди закричать, і кожен, хто живе на землі, заридає. 3Від звуку тупоту копит його жеребців, від гуркоту його колісниць і грому його коліс батьки не обернуться до своїх дітей, безсило опустивши руки, 4через день, що настає, щоб знищити всіх филистимлян, щоб відрізати від Тиру й Сидону кожного, хто вцілів і міг би допомогти. Бо наш Отець нищить филистимлян, залишок з узбережжя Кафтору. 5Газа оголить свою голову в жалобі, Аскалон замовкне. Залишку їхньої долини, доки ти будеш завдавати собі порізів? 6О мечу нашого Отця! Доки ти не спочинеш? Повернися у свої піхви, затихни й заспокойся. 7Але як йому спочити, коли наш Отець дав йому наказ? Проти Аскалона й проти морського узбережжя — саме туди він його спрямував.»
