Єремія 46

46 ¹Ось слово нашого Отця, що було до пророка Єремії про народи.

Отець упокорює Єгипет при Кархемиші

²Про Єгипет: про військо фараона Нехо, царя єгипетського, яке було при Кархемиші над Євфратом і яке розбив Навуходоносор, цар вавилонський, у четвертий рік Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського.

³«Готуйте щити — великі й малі — та виступайте до бою! ⁴Запрягайте коней; сідайте верхи, вершники! Ставайте до лав у шоломах; гостріть списи, вдягайте броню! ⁵Що це я бачу? Вони нажахані, відступають; їхні воїни розбиті. Тікають у нестримній втечі, не озираючись назад — жах звідусіль! — каже наш Отець. ⁶„Прудкий не втече, і воїн не врятується. На півночі, біля річки Євфрат, вони спотикаються й падають. ⁷Хто це піднімається, немов Ніл, немов ріки, чиї води вирують?“»

⁸Єгипет піднімається, немов Ніл, немов ріки, чиї води вирують. Він каже: «Я підіймуся, покрию землю; знищу міста й тих, хто живе в них.» ⁹Мчіть, коні! Шалено женіть, колісниці! Нехай виступлять воїни — Куш і Пут, що тримають щит, лудеї, що тримають і натягують лук. ¹⁰Той день належить Отцеві небесних воїнств, день правосуддя, щоб звершити суд над своїми ворогами. Меч пожиратиме, доки не насититься, доп’ється їхньої крові; бо Отець небесних воїнств приносить жертву в землі північній, біля ріки Євфрат. ^a a v10 Битва зображена як жертва, яку приносить Отець, — убиті вороги і є тією жертвою. ¹¹Піди до Гілеаду й візьми бальзам, незаймана дочко Єгипту! Можеш нагромаджувати ліки, та немає тобі зцілення. ¹²Народи почули про твою ганьбу, і земля повна твого крику; бо воїн спотикається об воїна, і обидва падають разом.

¹³Слово, яке наш Отець сказав пророкові Єремії про те, як Навуходоносор, цар вавилонський, прийде вразити землю єгипетську:

¹⁴Сповістіть це в Єгипті, проголосіть у Мігдолі; проголосіть у Мемфісі й Тахпанхесі. Скажіть: «Ставайте до лав і будьте готові, бо меч пожирає все навколо вас.»

¹⁵Чому зметено твоїх могутніх? Вони не встояли, бо наш Отець повалив їх. ¹⁶Він змусив багатьох спіткнутися; справді, вони попадали один на одного. Вони сказали: «Вставаймо! Повернімося до свого народу, до землі свого народження, геть від гнітючого меча.» ¹⁷Там вони закричали: «Фараон, цар єгипетський, — лише галас; він проґавив призначений час.» ¹⁸Як жив я, — каже Цар, — чиє ім’я — Отець небесних воїнств, прийде хтось, немов Тавор серед гір, немов Кармил біля моря. ^b b v18 Тавор і Кармил були двома з найпомітніших, неможливих не помітити вершин Ізраїлю — це порівняння змальовує величного, нестримного завойовника. ¹⁹Збирай речі на вигнання, дочко Єгипту, ти, що сидиш у такій безпеці! Бо Мемфіс стане пустищем, руїною, де ніхто не живе.

²⁰«Єгипет — прекрасна телиця, але жалючий ґедзь із півночі йде на неї. ²¹Навіть її наймані воїни серед неї — немов відгодовані телята; вони теж обертаються й тікають разом, не можучи встояти, бо день їхнього лиха спіткав їх, час їхньої відплати. ²²„Єгипет сичить, немов змія, що тікає, коли ворог наступає великою силою; вони приходять проти неї з сокирами, немов дроворуби.“ ²³Вони вирубають її ліс, — каже наш Отець, — хоч який він густий, бо їх більше, ніж сарани; їх неможливо полічити. ²⁴Дочка Єгипту буде осоромлена, віддана народові з півночі.»

²⁵«Отець небесних воїнств, наш Отець Ізраїлю, каже: „Я караю Амона, бога Фів, фараона, Єгипет, його богів і царів — фараона й усіх, хто надіється на нього.“ ²⁶Я віддам їх у руки тих, хто шукає їхнього життя, — Навуходоносорові, царю вавилонському, та його воєначальникам. А потім Єгипет буде заселений, як колись, — каже наш Отець.

²⁷«А ти не бійся, Якове, рабе мій; не лякайся, Ізраїлю. Бо я врятую тебе здалека, і дітей твоїх із землі їхнього полону. Яків повернеться до спокою та миру, і ніхто не настрашить його. ²⁸Не бійся, Якове, рабе мій, — каже твій Отець, — бо я з тобою. Хоч і знищу повністю всі народи, між які я тебе розігнав, тебе не знищу повністю. Я покараю тебе справедливо; та не залишу тебе зовсім безкарним.»