Повторення Закону 1

1 ¹Мойсей промовив ці слова до всього Ізраїлю за Йорданом, у пустелі, в Араві навпроти Суфу, між Параном і Тофелом, Лаваном, Гацеротом та Дізагавом. ²Від Хориву до Кадеш-Барнеа через гору Сеїр — одинадцять днів дороги. ³Сорокового року, першого дня одинадцятого місяця, Мойсей переказав ізраїльтянам усе, що наш Отець звелів йому для них, ⁴після того, як він розбив Сихона, царя амореїв, що жив у Хешбоні, та Оґа, царя Башану, що жив в Аштароті та Едреї. ⁵За Йорданом, у землі Моав, Мойсей почав пояснювати цю настанову, кажучи:

⁶Наш Отець сказав нам на Хориві: «Досить вам перебувати біля цієї гори.

⁷Повертайте й вирушайте до аморейських гір та до всіх їхніх сусідів — в Араву, у гори, в низину, на Негев, на морське узбережжя — до ханаанської землі, до Лівану, аж до великої річки Євфрат. ⁸Дивіться, я поклав перед вами цю землю. Ідіть і візьміть у володіння землю, яку я присягнув дати вашим батькам — Авраамові, Ісааку та Якову — та їхнім нащадкам після них».

Спільний тягар

⁹Того часу я сказав вам: «Я не можу нести вас сам-один. ¹⁰Ваш Отець примножив вас, і сьогодні вас так багато, як зір на небі. ¹¹Нехай наш Отець примножить вас у тисячу разів і благословить вас, як обіцяв вам. ¹²Як же мені самому нести тягар і клопіт із вами та ваші суперечки? ¹³Виберіть із ваших племен мужів мудрих, розумних і досвідчених, і я поставлю їх вам за голів».

¹⁴А ви відповіли мені: «Те, що ти сказав, добре нам зробити». ¹⁵Тож я взяв голів ваших племен — мужів мудрих і досвідчених — і поставив їх начальниками над вами: тисяцькими, сотниками, п’ятдесятниками, десятниками та наглядачами для ваших племен. ¹⁶Того часу я звелів вашим суддям: «Вислуховуйте справи між вашими братами й судіть справедливо між чоловіком, його братом чи чужинцем, що з ним. ¹⁷Не зважайте на обличчя в суді; вислуховуйте однаково малого й великого. Не бійтеся нікого, бо суд належить нашому Отцеві. Будь-яку справу, надто важку для вас, приносьте мені, і я вислухаю її». ¹⁸І того часу я звелів вам усе, що ви маєте робити.

Дванадцятеро чоловіків у землю

¹⁹Ми вирушили від Хориву й пройшли через усю ту велику й страшну пустелю, яку ви бачили, прямуючи до аморейського нагір’я, як звелів нам наш Отець, і прийшли до Кадеш-Барнеа. ²⁰Я сказав вам: Ви дійшли до нагір’я амореїв, яке дає нам наш Отець. ²¹Дивіться, ваш Отець поклав перед вами цю землю. Піднімайтеся, візьміть її, як обіцяв наш Отець. Не бійтеся й не занепадайте духом.

²²Усі ви підійшли до мене й сказали: «Пошлімо вперед людей, щоб розвідали нам цю землю й принесли нам звістку про дорогу, якою нам іти, і про міста, до яких ми прийдемо».

²³Задум видався мені добрим, тож я взяв дванадцятьох із вас, по одному чоловікові від кожного племені. ²⁴Вони повернули й піднялися в нагір’я, дійшли до долини Ешкол і розвідали її. ²⁵Вони взяли в свої руки частину плодів тієї землі, принесли їх до нас і сповістили: «Земля, яку дає нам наш Отець, добра».

Відмова Ізраїлю

²⁶Проте ви не захотіли піднятися й збунтувалися проти наказу вашого Отця. ²⁷І ви нарікали у своїх наметах і казали: «Бог ненавидить нас, тому вивів нас із єгипетської землі, щоб віддати нас у руки амореїв і знищити нас. ^a a v27 Тут народ закидає нашому Отцеві цілковиту протилежність того, що в його серці, — давню брехню, нібито Отець не любить своїх дітей, тоді як насправді він ніс їх усю дорогу. ²⁸Куди ж ми піднімаємося? Наші брати розтопили наші серця, кажучи: „Народ більший і вищий за нас; величезні міста, обнесені мурами до неба; та ще й синів Анакимових ми там бачили“». ^b b v28 Анакими були родом велетенських воїнів, яких боялися по всьому Ханаані.

²⁹Тоді я сказав вам: «Не жахайтеся й не бійтеся їх. ³⁰Ваш Отець, що йде перед вами, сам воюватиме за вас, як зробив для вас у Єгипті перед вашими очима, ³¹і в пустелі, де ви бачили, як ваш Отець носив вас, наче батько носить свого сина, усю дорогу, якою ви йшли, доки не прийшли до цього місця».

³²Та попри ці слова ви не повірили вашому Отцеві, ³³який ішов перед вами дорогою, щоб вибрати вам місце для табору, — вогнем уночі, хмарою вдень, — показуючи вам дорогу, якою йти.

³⁴І наш Отець почув, що ви казали, і розгнівався, і присягнув,

³⁵«Ніхто з цих людей, із цього злого покоління, не побачить доброї землі, яку я присягнув дати вашим батькам, ³⁶окрім Калева, сина Єфуннеєвого. Він побачить її, і я дам йому землю, по якій він ходив, та його дітям, бо він цілком ішов за нашим Отцем».

³⁷«Наш Отець розгнівався й на мене через вас, кажучи: „Ти також не ввійдеш туди“». ³⁸Ісус, син Навина, що стоїть перед тобою, увійде туди. Зміцни його, бо він дасть Ізраїлеві його спадок. ³⁹Ваші малята, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і ваші діти, що сьогодні не відрізняють доброго від злого, — вони ввійдуть туди. Я дам її їм, і вони візьмуть її у володіння. ⁴⁰«Ви ж — повертайте й вирушайте в пустелю дорогою до Червоного моря».

⁴¹Тоді ви відповіли мені: «Ми згрішили проти нашого Отця. Ми піднімемося й воюватимемо, як звелів нам наш Отець». Кожен із вас оперезався своєю зброєю, вважаючи, що легко піднятися в нагір’я.

⁴²Наш Отець сказав мені: «Скажи їм: „Не піднімайтеся й не воюйте, бо немає мене серед вас, інакше вас розіб’ють перед вашими ворогами“».

⁴³Я говорив вам, та ви не послухали. Ви збунтувалися проти наказу нашого Отця, вчинили зухвало й піднялися в нагір’я. ⁴⁴Амореї, що жили в тому нагір’ї, вийшли проти вас, гналися за вами, наче бджоли, і розбили вас у Сеїрі аж до Горми. ⁴⁵Ви повернулися й плакали перед нашим Отцем, але наш Отець не почув вашого голосу й не прислухався до вас. ⁴⁶Тож ви залишалися в Кадеші багато днів — усі ті численні дні, що ви там пробули.