Повторення Закону 2

2 ¹Потім ми повернули й рушили до пустелі дорогою до Червоного моря, як сказав мені наш Отець, і багато днів обходили гору Сеїр.

²Тоді наш Отець сказав мені:

³«Досить вам ходити навколо цього нагір’я. Поверніть на північ. ⁴Накажи народові: Ви проходите через землю ваших братів, нащадків Ісава, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас — будьте дуже обережні. ⁵Не чіпайте їх, бо Я не дам вам нічого з їхньої землі, навіть на ширину стопи, адже гору Сеїр Я віддав Ісавові у володіння. ⁶Купуйте в них їжу за срібло, щоб їсти, і воду в них купуйте за срібло, щоб пити.

⁷«Адже твій Отець благословив тебе в усякій праці твоїх рук. Він знав твою подорож цією великою пустелею. Ось уже сорок років твій Отець з тобою, і ти ні в чому не мав нестачі.»

⁸Тож ми проминули наших братів, нащадків Ісава, що живуть у Сеїрі, віддалившись від дороги в Араві, що йде від Елату та Еціон-Ґевера. Потім ми повернули й пішли далі до пустелі Моав.

⁹А наш Отець сказав мені: «Не турбуй Моава й не викликай його на битву, бо Я не дам тобі нічого з його землі у володіння, адже Ар Я віддав нащадкам Лота у володіння.»

¹⁰(Колись там жили еміми — народ великий і сильний, високий на зріст, як анакими. ¹¹Як і анакими, їх теж вважають рефаїмами, але моавитяни називають їх емімами. ¹²А в Сеїрі колись жили хорити, але нащадки Ісава вигнали та знищили їх і оселилися на їхньому місці — так само, як Ізраїль зробив у землі, яку дав йому наш Отець.).

¹³«А тепер вставайте й перейдіть потік Зеред.» Тож ми перейшли потік Зеред.

¹⁴Від Кадеш-Барне до переходу через потік Зеред минуло тридцять вісім років, аж поки весь той рід воїнів не вимер із табору, як і присягнув їм наш Отець. ¹⁵Справді, рука нашого Отця була проти них, викорінюючи їх із табору, доки вони не загинули. ¹⁶І коли нарешті всі воїни загинули й вимерли з-поміж народу, ¹⁷наш Отець сказав мені:

¹⁸«Сьогодні ти маєш перейти кордон Моава біля Ару. ¹⁹Коли наблизишся до аммонитян, не нападай на них і не чіпай їх, бо Я не дам тобі нічого з їхньої землі у володіння — Я віддав її нащадкам Лота в їхнє володіння.»

²⁰(Її теж вважають землею рефаїмів — рефаїми жили там раніше, хоча аммонитяни називають їх замзумимами, ²¹народ великий і сильний, високий на зріст, як анакими. Але наш Отець знищив їх перед аммонитянами, які вигнали їх і оселилися на їхньому місці, ²²як Він зробив для нащадків Ісава, що живуть у Сеїрі, коли знищив перед ними хоритів; вони вигнали їх і оселилися на їхньому місці, де й живуть донині. ²³Авеї жили в селищах аж до Гази; кафторими, що прийшли з Кафтора, знищили їх і оселилися на їхньому місці.). ^a a v23 Кафтор — давня назва Криту та прилеглого Егейського регіону; кафторими були мореплавним народом, що оселився на узбережжі поблизу Гази.

²⁴«Вирушайте й перейдіть потік Арнон. Дивись, Я віддав у твою руку Сихона-амореянина, царя Хешбона, і його землю. Починай заволодівати нею — стань із ним до бою. ²⁵Сьогодні Я почну наводити жах і страх перед тобою на всі народи під небом. Почувши звістку про тебе, вони тремтітимуть і корчитимуться в муках через тебе.»

Мойсей пропонує мир Сихонові

²⁶Я послав посланців із пустелі Кедемот до Сихона, царя Хешбона, зі словами миру, кажучи: ²⁷«Дозволь мені пройти через твою землю. Я йтиму тільки дорогою, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч. ²⁸Продай мені за гроші їжу, щоб я їв, і дай мені за гроші воду, щоб я пив, — тільки дозволь мені пройти пішки, ²⁹як зробили мені нащадки Ісава, що живуть у Сеїрі, і моавитяни, що живуть в Арі, аж поки я не перейду Йордан у землю, яку дає нам наш Отець.» ³⁰Але Сихон, цар Хешбона, не схотів пропустити нас, бо наш Отець зробив непохитним його дух і запеклим його серце, щоб видати його тобі в руки, як і сталося нині.

³¹А наш Отець сказав мені: «Дивись, Я почав віддавати тобі Сихона і його землю. Починай тепер заволодівати — візьми у володіння його землю.»

³²Тоді Сихон вийшов проти нас, він і весь його народ, щоб битися під Ягацом. ³³І наш Отець віддав його нам, і ми вразили його, його синів і весь його народ. ³⁴Того часу ми захопили всі його міста й цілковито знищили кожне місто — чоловіків, жінок, дітей, — не лишивши жодного, хто вцілів. ³⁵Для себе ми забрали тільки худобу та здобич із міст, які захопили. ³⁶Від Ароера, що на краю потоку Арнон, і від міста, що в долині, аж до Гілеаду не було міста, надто міцного для нас; усі їх віддав нам наш Отець. ³⁷Тільки до землі аммонитян ти не наближався — ні до всього узбережжя потоку Яббок, ні до міст нагір’я, — як і наказав нам наш Отець.