Євангеліє від Луки 1

1 ¹Оскільки багато хто взявся скласти впорядковану розповідь про те, що сповнилося серед нас, ²як передали це нам ті, хто від початку був очевидцем і служителем слова, ³вирішив і я, ретельно дослідивши все від самого початку, за порядком написати тобі, високоповажний Теофіле, ⁴щоб ти переконався в достовірності того, чого тебе навчали.

Отець обіцяє Захарії сина

⁵За днів Ірода, царя Юдеї, був священник на ім’я Захарія, зі священничої черги Авія. А його дружина Єлизавета походила з роду Аарона. ^a a v5 Священники були поділені на двадцять чотири черги, що по черзі служили в храмі; черга Авія була восьмою. ⁶Обоє вони були праведні перед нашим Отцем, бездоганно виконуючи всі його заповіді та постанови. ⁷Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були вже дуже старі.

⁸Одного разу, коли надійшла черга служити його групі й він звершував священниче служіння перед нашим Отцем, ⁹за священничим звичаєм йому випало за жеребом увійти до його святилища й кадити. ¹⁰А весь народ молився надворі в годину кадіння. ^b b v10 Кадіння звершували всередині святилища щоранку та щовечора, а народ у ці години збирався надворі, щоб молитися.

¹¹Тоді з’явився йому ангел нашого Отця, стоячи праворуч від жертовника кадіння. ¹²Побачивши його, Захарія стривожився, і страх охопив його. ¹³Ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва почута. Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти назвеш його Іваном. ¹⁴Буде тобі радість і втіха, і багато хто зрадіє з його народження. ¹⁵Бо він буде великий перед нашим Отцем; він ніколи не питиме вина чи інших п’янких напоїв і сповниться Святим Духом ще від лона своєї матері. ¹⁶І багатьох синів Ізраїля він наверне до їхнього Отця. ¹⁷Він ітиме перед нашим Отцем у дусі й силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоб приготувати нашому Отцеві готовий народ».

¹⁸Захарія сказав ангелові: «Як я дізнаюся про це? Адже я старий, і моя дружина похилого віку».

¹⁹Ангел відповів йому: «Я — Гавриїл, що стою перед нашим Отцем, і посланий говорити з тобою та звістити тобі цю добру новину. ²⁰І ось ти мовчатимеш і не зможеш говорити до того дня, коли це станеться, бо ти не повірив моїм словам, які справдяться свого часу».

²¹А народ тим часом чекав на Захарію й дивувався, чому він так довго затримується у святилищі. ²²Коли ж він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у святилищі. Він подавав їм знаки й залишався німим. ²³А коли закінчилися дні його служіння, він пішов додому. ²⁴Після цих днів його дружина Єлизавета завагітніла й протягом п’яти місяців таїлася, кажучи: ²⁵«Ось що зробив мені наш Отець у ці дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу серед людей».

Отець посилає Гавриїла до Марії

²⁶Шостого місяця наш Отець послав ангела Гавриїла до галілейського міста, що зветься Назарет, ²⁷до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, із роду Давида; а ім’я тієї діви — Марія. ²⁸Увійшовши до неї, він сказав: «Радій, благодатна! Наш Отець з тобою».

²⁹Вона ж дуже збентежилася від цих слів і роздумувала, що означає це привітання. ³⁰А ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у нашого Отця. ³¹Ось ти зачнеш у лоні й народиш Сина, і назвеш його Ісусом. ³²Він буде великий і назветься Сином Всевишнього, і наш Отець дасть йому престол Давида, його батька, ³³і він царюватиме над домом Якова повіки, і Царству його не буде кінця».

³⁴Марія ж сказала ангелові: «Як це станеться, якщо я діва?»

³⁵Ангел відповів їй: «Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе; тому й святе Дитя, що народиться, назветься Сином нашого Отця. ³⁶Ось і твоя родичка Єлизавета зачала сина у своїй старості, і вже шостий місяць у тієї, яку звали безплідною. ³⁷Бо для нашого Отця немає нічого неможливого».

³⁸Марія сказала: «Я раба нашого Отця; нехай станеться мені за твоїм словом». І ангел відійшов від неї.

Марія відвідує Єлизавету

³⁹Тими днями Марія встала й поспішила в гірську околицю, до одного міста в Юдеї, ⁴⁰і ввійшла в дім Захарії та привітала Єлизавету. ⁴¹Коли Єлизавета почула привітання Марії, здригнулося немовля в її лоні, і Єлизавета сповнилася Святим Духом. ⁴²Вона голосно вигукнула: «Благословенна ти між жінками, і благословенний плід твого лона! ⁴³І звідки мені це, що мати мого Господа прийшла до мене? ⁴⁴Бо щойно голос твого привітання залунав у моїх вухах, здригнулося з радості немовля в моєму лоні. ⁴⁵І блаженна та, що повірила, бо збудеться сказане їй від нашого Отця».

Хвалебна пісня Марії

⁴⁶А Марія сказала: «Величає душа моя нашого Отця, ⁴⁷і радіє дух мій у нашому Отці, Спасителі моєму, ⁴⁸бо він зглянувся на покірність своєї раби. Бо віднині всі покоління називатимуть мене блаженною; ⁴⁹бо Могутній учинив мені велике, і святе його ім’я. ⁵⁰І милість його з роду в рід для тих, що бояться його. ⁵¹Він виявив силу своєю рукою, розсіяв гордих у задумах їхніх сердець; ⁵²скинув могутніх з їхніх престолів і підніс смиренних; ⁵³голодних сповнив добром, а багатих відіслав ні з чим. ⁵⁴Він допоміг Ізраїлеві, слузі своєму, згадавши про свою милість, ⁵⁵як обіцяв нашим батькам, Авраамові та його нащадкам повіки».

⁵⁶Марія ж пробула з нею близько трьох місяців і повернулася до свого дому.

Народження Івана

⁵⁷А Єлизаветі настав час народити, і вона породила сина. ⁵⁸Її сусіди й родичі почули, що наш Отець виявив їй велику милість, і раділи разом з нею. ⁵⁹Восьмого дня прийшли вони обрізати дитину й хотіли назвати її Захарією, іменем його батька, ⁶⁰та його мати відповіла: «Ні, він буде названий Іваном».

⁶¹А вони сказали їй: «Нікого з твоїх родичів не звати цим іменем». ⁶²І знаками питали в його батька, як би він хотів назвати дитину.

⁶³Він попросив табличку й написав: «Його ім’я — Іван». І всі здивувалися. ⁶⁴І вмить відкрилися його вуста й розв’язався язик, і він заговорив, благословляючи нашого Отця. ⁶⁵І страх охопив усіх їхніх сусідів, а про все це говорили по всій гірській околиці Юдеї. ⁶⁶І всі, хто чув, складали це у своїх серцях, кажучи: «Ким же буде ця дитина?» Бо рука нашого Отця була з ним.

Захарія пророкує

⁶⁷А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і пророкував, кажучи: ⁶⁸«Благословенний наш Отець Ізраїля, бо він відвідав і визволив свій народ, ⁶⁹і підніс нам могутнього Спасителя в домі Давида, слуги свого, ⁷⁰як провістив устами своїх святих пророків споконвіку, ⁷¹що спасе нас від наших ворогів і від руки всіх, хто нас ненавидить; ⁷²щоб виявити милість нашим батькам і згадати свій святий заповіт, ⁷³клятву, якою він клявся нашому батькові Авраамові, щоб дати нам, ⁷⁴щоб ми, визволені з руки наших ворогів, служили йому без страху, ⁷⁵у святості й праведності перед ним по всі наші дні. ⁷⁶А ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати його дороги, ⁷⁷щоб дати його народові пізнання спасіння через прощення їхніх гріхів, ⁷⁸через глибоке милосердя нашого Отця, яким відвідає нас Світанок з висоти, ^c c v78 «Світанок з висоти» — це ім’я Ісуса, світанкове світло, яке наш Отець посилає тим, хто в темряві, щоб привести нас додому. ⁷⁹щоб освітити тих, хто сидить у темряві й тіні смерті, і спрямувати наші ноги на дорогу миру».

⁸⁰А дитина росла й міцніла духом, і перебувала в пустелі до того дня, коли явилася Ізраїлеві.