Євангеліє від Луки 2

2 ¹У ті дні цезар Август видав указ переписати весь населений світ. ^a a v1 «Весь населений світ» означає території Римської імперії, а не всю земну кулю. ²Це був перший перепис, коли Квіриній був намісником Сирії. ³Усі йшли записатися на перепис, кожен до свого міста. ⁴Пішов і Йосип із Галілеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо походив із дому та роду Давида, ⁵щоб записатися разом з Марією, своєю зарученою, яка чекала дитину.

⁶Коли вони були там, настав час їй народити. ⁷Вона народила свого первородного сина, сповила його й поклала в ясла, бо не було для них місця в заїзді.

⁸У тій самій місцевості були пастухи, що ночували в полі й стерегли вночі свою отару. ⁹Ангел нашого Отця постав перед ними, і слава нашого Отця осяяла їх навколо, і охопив їх великий страх. ¹⁰Ангел сказав їм: «Не бійтеся — я приношу вам добру звістку великої радості для всіх: ¹¹Сьогодні в місті Давидовім народився вам Спаситель — Христос Господь. ¹²І ось вам знак: ви знайдете немовля, сповите в пелюшки, що лежить у яслах.» ¹³Раптом разом з ангелом з’явилося численне небесне воїнство, яке славило нашого Отця, промовляючи:

¹⁴«Слава нашому Отцеві у вишині, а на землі мир серед тих, кого він уподобав!» ^b b v14 Славослів’я ангелів називає нашого Отця прямо — різдвяна слава належить йому, який посилає свого Сина у світ.

¹⁵Коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити одне одному: «Ходімо просто до Вифлеєма й подивімося, що там сталося, про що сповістив нам наш Отець.» ¹⁶Вони поспішили й знайшли Марію та Йосипа, і немовля, що лежало в яслах. ¹⁷Побачивши його, вони розповіли те, що було сказано їм про цю дитину. ¹⁸І всі, хто чув, дивувалися з того, що розповіли їм пастухи. ¹⁹А Марія зберігала всі ці слова, роздумуючи над ними у своєму серці. ²⁰І повернулися пастухи, прославляючи й хвалячи нашого Отця за все, що почули й побачили, як і було їм сказано.

Принесений Отцеві

²¹Коли минуло вісім днів, щоб обрізати його, назвали його Ісусом — ім’ям, яке дав ангел ще до того, як він був зачатий у лоні.

²²Коли ж минули дні їхнього очищення за Законом Мойсея, принесли його до Єрусалима, щоб представити його нашому Отцеві,

²³(як написано в Законі нашого Отця: «Кожен первісток чоловічої статі буде названий святим нашому Отцеві»), ²⁴і щоб принести жертву, як сказано в Законі нашого Отця: пару горлиць або двоє голубенят.

²⁵У Єрусалимі жив чоловік на ім’я Симеон, праведний і побожний, який чекав на втіху Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. ²⁶Святий Дух відкрив йому, що він не помре, доки не побачить Христа нашого Отця. ²⁷Спонуканий Духом, він увійшов у храм. І коли батьки принесли дитину Ісуса, щоб зробити для нього те, що вимагав Закон, ²⁸Симеон узяв його на руки, і благословив нашого Отця, і сказав: ²⁹«Владико Отче, нині відпускаєш раба свого з миром, за словом твоїм. ³⁰Бо очі мої побачили спасіння твоє, ³¹яке ти приготував перед лицем усіх народів: ³²світло для об’явлення язичникам і на славу народу твого Ізраїля.»

³³А батько його й мати дивувалися з того, що говорилося про нього. ³⁴І благословив їх Симеон, і сказав Марії, матері його: «Ось цей призначений на падіння й піднесення багатьох в Ізраїлі і стане знаком, проти якого говоритимуть, ³⁵а тобі самій меч прониже душу — щоб відкрилися думки багатьох сердець.»

³⁶Була там і Анна, пророчиця, дочка Фануїлова, з племені Асирового, дуже стара, що прожила з чоловіком сім років від свого дівоцтва, ³⁷і вдова до вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи постом і молитвою вдень і вночі. ³⁸І в той самий час вона підійшла, дякуючи нашому Отцеві, і говорила про дитину всім, хто чекав визволення Єрусалима.

³⁹А коли вони виконали все за Законом нашого Отця, повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. ⁴⁰А дитина росла і міцніла, сповнюючись мудрістю, і благодать нашого Отця була на ній.

Хлопчик Ісус у домі свого Отця

⁴¹Щороку батьки його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. ⁴²І коли йому було дванадцять років, вони пішли за звичаєм свята. ⁴³А коли закінчилися дні свята і вони поверталися додому, хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі, а батьки його не знали про це. ⁴⁴Думаючи, що він серед подорожніх, вони пройшли день дороги, а потім почали шукати його серед родичів та знайомих. ⁴⁵І не знайшовши його, повернулися до Єрусалима, шукаючи його. ⁴⁶Через три дні знайшли його у храмі, де він сидів посеред учителів, слухаючи їх і ставлячи їм запитання. ⁴⁷І всі, хто слухав його, дивувалися з його розуму та його відповідей. ⁴⁸Побачивши його, вони здивувалися, і мати його сказала йому: «Дитино, чому ти так зробив з нами? Ось батько твій і я з болем шукали тебе.»

⁴⁹А він сказав їм: «Чому ви шукали мене? Хіба ви не знали, що я повинен бути в домі Отця мого?» ^c c v49 Ісус каже «Отець мій» — його унікальний, вічний зв’язок. Там, де вся решта Писання запрошує нас до «нашого Отця», тільки Ісус називає його «моїм Отцем» у цей особливий спосіб: він — Син за природою, а ми — діти з його ласкавого прийняття.

⁵⁰Але вони не зрозуміли слова, яке він сказав їм. ⁵¹І пішов він з ними, і прийшов до Назарета, і був слухняний їм. А мати його зберігала всі ці слова у своєму серці. ⁵²А Ісус зростав у мудрості, і в рості, і в ласці перед нашим Отцем та людьми.