Осія 2

2 ¹Скажіть своїм братам: «Мій народе», а своїм сестрам: «Помилувана». ²Умовляйте матір свою, умовляйте — бо вона не дружина мені, а я не чоловік їй, — щоб відкинула вона розпусту свою від обличчя свого, а невірність свою — з-поміж грудей своїх, ³інакше я роздягну її догола й залишу голою, якою була вона в день свого народження; оберну її на пустелю, зроблю її землею сухою, і дам їй померти від спраги. ⁴Дітям її не виявлю милосердя, бо вони — діти розпусти. ⁵Їхня мати блудувала; та, що носила їх, вчинила ганебно. Вона казала: «Побіжу за коханцями своїми, що дають мені хліб мій і воду мою, вовну мою і льон мій, олію мою й напій мій».

⁶Тому ось я загороджу дорогу її тернами; обведу її муром, щоб не знайшла вона стежок своїх. ⁷Побіжить вона за коханцями своїми, та не наздожене їх; шукатиме їх, але не знайде їх. Тоді скаже: «Повернуся до першого чоловіка свого, бо краще мені було тоді, ніж тепер». ⁸Не збагнула вона, що це я давав їй збіжжя, молоде вино та олію, я, що щедро обсипав її сріблом і золотом, — яке вони витратили на Ваала. ^a a v8 Перехід до «вони» відображає єврейський текст — народ Ізраїлю взяв дари, дані їй, і використав їх, щоб служити Ваалові.

⁹Тому я заберу назад своє збіжжя, коли достигне, і молоде вино своє в пору його; відберу вовну свою та льон свій, дані, щоб прикрити наготу її. ¹⁰Тепер я викрию ганьбу її перед очима коханців її, і ніхто не вирве її з руки моєї. ¹¹Покладу край усім її радощам — святам її, новомісяччям її, суботам її, усім призначеним святам її. ¹²Спустошу виноградні лози її та смоківниці її, про які вона казала: «Це плата моя, що коханці мої дали мені». Оберну їх на хащі, і дикі звірі пожеруть їх. ¹³Покараю її за дні, коли палила жертви Ваалам, коли прикрашала себе перснями та оздобами й бігала за коханцями своїми, — а про мене забула, — каже наш Отець.

¹⁴«Тому ось я поверну її до себе: поведу її в пустелю й ніжно промовлятиму до серця її. ¹⁵Там поверну їй виноградники її та зроблю долину Ахор дверима надії. Там вона відгукнеться, як у дні юності своєї, як у день, коли вийшла вона з Єгипту». ^b b v15 Долина Ахор означає «біду» — місце давньої невдачі, яке наш Отець перетворює на справжні двері до надії та відновлення.

¹⁶Того дня, — каже наш Отець, — ти кликатимеш мене: «чоловіче мій», і більше не кликатимеш мене: «Ваале мій». ^c c v16 Мета нашого Отця — близькість, а не панування: щоб його називали «чоловіком моїм», а не «господарем моїм». «Ваал» було водночас і буденним словом для «господаря», і ім’ям ідола, за яким гнався Ізраїль; більше він не ділитиме з ним її серця. ¹⁷Усуну імена Ваалів з уст її; ніколи більше не згадуватимуть їх на ім’я. ¹⁸Того дня укладу для них заповіт із дикими звірами, птахами небесними та плазунами земними; знищу лук і меч та війну на землі, щоб усі могли спочивати в безпеці. ¹⁹Заручуся з тобою навіки; заручуся з тобою в праведності та справедливості, у незмінній любові й милосерді. ²⁰Заручуся з тобою у вірності, і ти пізнаєш Отця свого.

²¹Того дня я відгукнуся, — каже наш Отець, — відгукнуся до небес, а вони відгукнуться до землі; ²²а земля відгукнеться до збіжжя, молодого вина та олії, а вони відгукнуться до Ізреелю. ^d d v22 Ізреель означає «Бог сіє». Ім’я, яке колись віщувало розсіяння та суд, тепер стає обітницею — наш Отець знову насаджує свій народ у землю як власний. ²³Насаджу її для себе в землі. Помилую «Непомилувану», і скажу «Не Мій народе»: «Ви — діти мої»; а вони скажуть: «Ти — Отець мій». ^e e v23 Переміна завершена: ті, кого колись звали «Не Мій народ», тепер діти його, і вони озиваються до нього не як до далекого божества, а як до Отця — саме ті стосунки, до яких уся книга прямувала.