1 Царів 8

8 ¹Тоді Соломон зібрав старійшин Ізраїлю — усіх голів племен, проводирів батьківських родів синів Ізраїлевих — до царя Соломона в Єрусалимі, щоб принести ковчег заповіту нашого Отця з міста Давидового, тобто Сіону. ²І зібралися всі мужі Ізраїлю до царя Соломона на свято в місяці етанім, сьомому місяці. ³Коли прийшли всі старійшини Ізраїлю, священники підняли ковчег, ⁴і принесли ковчег нашого Отця, намет зібрання й увесь священний посуд, що був у наметі; священники та левити принесли їх. ⁵Цар Соломон і все зібрання Ізраїлю, що зібралося з ним, стояли перед ковчегом, приносячи в жертву овець і худобу, яких не злічити й не записати. ⁶Потім священники внесли ковчег заповіту нашого Отця на його місце, до внутрішнього святилища, до Святого Святих, під крила херувимів. ⁷Херувими простягали свої крила над місцем ковчега, покриваючи зверху ковчег і його жердини. ⁸Жердини були такі довгі, що їхні кінці було видно зі Святого місця перед внутрішньою кімнатою, але не ззовні; і вони залишаються там донині. ⁹У ковчезі були лише дві кам’яні скрижалі, які Мойсей поклав там на Хориві, де наш Отець уклав заповіт із синами Ізраїлевими, коли вони вийшли з землі єгипетської. ¹⁰Коли священники вийшли зі Святого місця, хмара наповнила дім нашого Отця, ¹¹тож священники не могли стояти й служити через хмару, бо слава нашого Отця наповнила його дім.

¹²Тоді Соломон сказав: «Наш Отець сказав, що буде перебувати в густій темряві. ¹³Я справді збудував тобі величний дім, місце, щоб ти перебував у ньому повіки».

¹⁴Цар обернувся й благословив усе зібрання Ізраїлю, а все зібрання Ізраїлю стояло. ¹⁵Він сказав: «Нехай буде прославлений наш Отець, Бог Ізраїлю, який своїми устами говорив до мого батька Давида і своєю рукою виконав це, кажучи: ¹⁶Відколи я вивів свій народ Ізраїль з Єгипту, я не обрав жодного міста з усіх племен Ізраїлевих, щоб збудувати дім для свого імені; але я обрав Давида над своїм народом Ізраїлем.

¹⁷У серці мого батька Давида було бажання збудувати дім для імені нашого Отця, Бога Ізраїлю.

¹⁸Але наш Отець сказав моєму батькові Давиду: „Оскільки в твоєму серці було збудувати дім для мого імені, ти добре вчинив, що мав це у своєму серці. ¹⁹Проте не ти збудуєш цей дім; а твій син, який вийде з твого власного тіла, збудує дім для мого імені.“

²⁰І наш Отець дотримав свого слова, яке сказав, бо я став на місце мого батька Давида і сиджу на престолі Ізраїлю, як він обіцяв, і я збудував дім для імені нашого Отця, Бога Ізраїлю. ²¹Там я влаштував місце для ковчега, що містить заповіт нашого Отця, який він уклав з нашими батьками, коли вивів їх з Єгипту».

Молитва Соломона перед Отцем

²²Соломон став перед жертовником нашого Отця, перед усім зібранням Ізраїлю, і простяг свої руки до неба. ²³Він сказав: «Отче наш, Боже Ізраїлю, немає Бога, подібного до тебе, ні на небі вгорі, ні на землі внизу, що дотримуєш заповіту й незмінної любові до своїх слуг, які ходять перед тобою всім своїм серцем. ²⁴Ти дотримав своєї обіцянки своєму слузі, моєму батькові Давиду; що промовили твої уста, те виконала твоя рука сьогодні.

²⁵Тож тепер, Отче наш, Боже Ізраїлю, виконай для свого слуги Давида, мого батька, те, що ти обіцяв йому, кажучи: „Не забракне тобі мужа, що сидітиме переді мною на престолі Ізраїлю, якщо тільки твої діти стерегтимуть свою дорогу, щоб ходити переді мною, як ти ходив переді мною.“ ²⁶А тепер, Отче наш, Боже Ізраїлю, нехай підтвердиться слово, яке ти сказав своєму слузі, моєму батькові Давиду.

²⁷Але чи справді наш Отець перебуватиме на землі? Поглянь — небеса й небеса небес не можуть умістити тебе; тим паче цей дім, який я збудував! ²⁸Але зглянься на молитву й благання свого слуги, Отче мій, щоб почути волання й молитву, яку твій слуга підносить перед тобою сьогодні.

²⁹Нехай твої очі будуть відкриті до цього дому вночі та вдень, до місця, про яке ти сказав: „Там буде моє ім’я“, щоб почути молитву свого слуги, звернену до цього місця. ³⁰Почуй благання свого слуги й свого народу Ізраїлю, коли вони молитимуться, звернені до цього місця; почуй з неба, з місця твого перебування, і, коли почуєш, прости.

³¹Якщо хтось згрішить проти свого ближнього і буде змушений скласти клятву, і прийде присягнути перед твоїм жертовником у цьому домі, ³²тоді почуй з неба і вчини. Розсуди своїх слуг: засуди винного, звернувши його вчинки на його ж голову, і виправдай праведного, винагородивши його за його праведність.

³³Коли твій народ Ізраїль зазнає поразки від ворога через те, що згрішив проти тебе, а потім повернеться до тебе, визнає твоє ім’я і молитиметься та благатиме тебе в цьому домі, ³⁴тоді почуй з неба, прости гріх свого народу Ізраїлю і поверни їх до землі, яку ти дав їхнім предкам.

³⁵Коли небо замкнеться і не буде дощу через те, що вони згрішили проти тебе, а вони молитимуться, звернені до цього місця, визнають твоє ім’я і відвернуться від свого гріха, бо ти впокорив їх, ³⁶тоді почуй з неба і прости гріх своїх слуг, свого народу Ізраїлю, коли навчиш їх доброї дороги, якою їм треба йти; і пошли дощ на свою землю, яку ти дав своєму народові в спадщину.

³⁷Якщо настане на землі голод, моровиця, суховій, жовтизна, сарана чи коник; якщо ворог обложить їх біля їхніх воріт — яка б не прийшла пошесть чи хвороба, ³⁸яку б молитву чи благання не підніс хтось із усього твого народу Ізраїлю, кожен, знаючи страждання свого власного серця, простягаючи свої руки до цього дому, ³⁹тоді почуй з неба, з місця твого перебування, і прости, і вчини, і віддай кожному за всіма його дорогами, бо ти знаєш його серце — лише ти один знаєш серце кожної людини, ⁴⁰щоб вони боялися тебе по всі дні, доки житимуть на землі, яку ти дав нашим батькам.

⁴¹Також і чужинець, що не з твого народу Ізраїлю, а прийшов з далекої землі заради твого імені, ⁴²бо вони почують про твоє велике ім’я, твою могутню руку й простягнуте рамено — коли він прийде й молитиметься, звернений до цього дому, ⁴³почуй з неба, з місця твого перебування, і зроби все, про що попросить чужинець, щоб усі народи землі пізнали твоє ім’я і боялися тебе, як твій народ Ізраїль, і щоб знали, що цей дім, який я збудував, носить твоє ім’я.

⁴⁴Коли твій народ вийде на битву проти свого ворога, якою б дорогою ти не послав їх, і вони молитимуться до нашого Отця, звернені до міста, яке ти обрав, і до дому, який я збудував для твого імені, ⁴⁵тоді почуй з неба їхню молитву й їхнє благання і заступися за їхню справу.

⁴⁶Коли вони згрішать проти тебе — бо немає безгрішного — і ти розгніваєшся й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон до ворожої землі, далекої чи близької,

⁴⁷але якщо вони візьмуть це до серця в землі, де будуть у полоні, і повернуться й благатимуть тебе в землі своїх полонителів, кажучи: „Ми згрішили, вчинили беззаконня, повелися нечестиво“, ⁴⁸і якщо в землі своїх полонителів вони повернуться до тебе всім своїм серцем і всією своєю душею і молитимуться до тебе, звернені до своєї землі, яку ти дав їхнім батькам, до міста, яке ти обрав, і до дому, який я збудував для твого імені, ⁴⁹тоді почуй з неба, з місця твого перебування, їхню молитву й їхнє благання і заступися за їхню справу. ⁵⁰Прости своєму народові, що згрішив проти тебе, усі їхні провини проти тебе і даруй їм милосердя перед їхніми полонителями, щоб ті полонителі зглянулися над ними, ⁵¹бо вони твій народ і твоя спадщина, яких ти вивів з Єгипту, з залізної печі. ⁵²Нехай твої очі будуть відкриті до благання свого слуги й до благання свого народу Ізраїлю, і почуй їх, коли б вони не кликали до тебе. ⁵³Бо ти відділив їх від усіх народів землі як свою спадщину, як ти сказав через Мойсея, свого слугу, коли вивів наших батьків з Єгипту, о Владико Отче».

Соломон благословляє зібрання

⁵⁴Коли Соломон закінчив усю цю молитву й благання до нашого Отця, він підвівся з-перед жертовника нашого Отця, де стояв на колінах, простягнувши свої руки до неба. ⁵⁵Він став і гучним голосом благословив усе зібрання Ізраїлю, кажучи:

⁵⁶«Благословенний наш Отець, який дав спокій своєму народові Ізраїлю, як і обіцяв. Не схибило жодне слово з усього того доброго, що він обіцяв через свого слугу Мойсея. ⁵⁷Нехай наш Отець буде з нами, як був з нашими батьками; нехай ніколи не покине й не залишить нас, ⁵⁸прихиляючи наші серця до себе, щоб ми ходили всіма його дорогами й дотримувалися його заповідей, постанов і присудів, які він заповів нашим батькам. ⁵⁹І нехай ці мої слова, якими я благав перед нашим Отцем, будуть близькі до нього вдень і вночі, щоб він заступався за справу свого слуги й свого народу Ізраїлю, як вимагає кожен день, ⁶⁰щоб усі народи землі пізнали, що наш Отець є Бог, і немає іншого.

⁶¹Тож нехай ваше серце буде цілком віддане нашому Отцю, щоб ходити його постановами й дотримуватися його заповідей, як сьогодні».

Дім, присвячений Отцю

⁶²Потім цар і весь Ізраїль з ним принесли жертви перед нашим Отцем. ⁶³Соломон приніс нашому Отцю мирні жертви: двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. Так цар і всі сини Ізраїлеві освятили дім нашого Отця. ⁶⁴Того самого дня цар освятив середину двору перед домом нашого Отця, бо там він приніс цілопалення, хлібне приношення й лій мирних жертв, адже мідний жертовник перед нашим Отцем був замалий, щоб умістити цілопалення, хлібне приношення й лій мирних жертв.

⁶⁵Тоді Соломон справив свято, і весь Ізраїль з ним — величезне зібрання від Лево-Хамату до потоку Єгипетського — перед нашим Отцем сім днів, а потім ще сім: усього чотирнадцять днів. ^a a v65 Лево-Хамат на крайній півночі й потік Єгипетський на крайньому півдні позначали всю довжину землі, тож люди прийшли з кожного куточка Ізраїлю. ⁶⁶Восьмого дня він відпустив народ додому. Вони благословили царя й пішли до своїх наметів, радісні й веселі серцем за все те добро, яке наш Отець явив своєму слузі Давиду й своєму народові Ізраїлю.