Євангеліє від Івана 8

Розділ 8.

8 ¹А Ісус пішов на Оливну гору.

²На світанку він знову прийшов у храм; увесь народ зійшовся до нього, і він сів та навчав їх. ³Книжники та фарисеї привели жінку, спіймману на перелюбі, і поставили її посередині. ⁴Вони сказали йому: «Учителю, цю жінку спіймали на перелюбі. ⁵У Законі Мойсей наказав нам побивати таких жінок камінням. То що ти скажеш? ⁶Казали вони це, випробовуючи його, шукаючи підстави звинуватити його. Але Ісус нахилився й писав пальцем по землі.»

⁷Коли вони не переставали його розпитувати, він випростався й сказав їм: «Хто з вас без гріха, нехай першим кине в неї камінь.»

⁸І знову нахилився та писав по землі.

⁹Почувши це, вони стали розходитися один за одним, починаючи від найстарших, аж поки Ісус не залишився сам із жінкою, що стояла там.

¹⁰Ісус випростався й сказав їй: «Жінко, де вони? Невже ніхто тебе не осудив?»

¹¹Вона відповіла: «Ніхто, Господи.» Ісус сказав: «І я тебе не осуджую. Іди і віднині більше не гріши.»

Я — світло світу

¹²Ісус знову заговорив до них: «Я — світло світу. Хто йде за мною, ніколи не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.»

¹³Тоді фарисеї сказали йому: «Ти свідчиш сам про себе; твоє свідчення не правдиве.»

¹⁴Ісус відповів: «Навіть якщо я свідчу про себе, моє свідчення правдиве, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду; ви ж не знаєте, ні звідки я приходжу, ні куди йду. ¹⁵Ви судите за тілом; я не суджу нікого. ¹⁶А коли й суджу, суд мій правдивий, бо суджу не сам, а я і Отець, який послав мене. ¹⁷У вашому Законі написано, що свідчення двох людей правдиве. ¹⁸Я свідчу про себе, і про мене свідчить Отець, який послав мене.»

¹⁹Вони запитали: «Де твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні мене, ні мого Отця. Якби ви знали мене, то знали б і мого Отця.»

²⁰Це він сказав, навчаючи в храмі, у скарбниці; та ніхто не схопив його, бо ще не настала його година.

²¹Тож він знову сказав їм: «Я відходжу. Ви шукатимете мене і помрете у своєму гріху. Куди я йду, ви не можете прийти.»

Знизу й згори

²²Тоді юдеї сказали: «Невже він себе вб’є, бо каже: „Куди я йду, ви не можете прийти“?»

²³Він сказав їм: «Ви знизу; я згори. Ви від цього світу; я не від цього світу. ²⁴Я казав вам, що ви помрете у своїх гріхах; бо якщо не повірите, що Я Є, то помрете у своїх гріхах.» ^a a v24 Ісус проголошує божественне ім’я. «Я Є» — так наш Отець назвав себе Мойсеєві біля палаючого куща (Вихід 3:14). Натовп зрозумів це твердження далі в цьому розділі й намагався побити його камінням за богохульство (в. 59).

²⁵Тоді вони сказали йому: «То хто ж ти такий?» Ісус відповів їм: «Саме те, що я говорив від початку.

²⁶Багато маю говорити й судити про вас, але Той, хто послав мене, правдивий; і що я почув від нього, те й кажу світові.»

²⁷Вони не зрозуміли, що він говорив їм про Отця.

²⁸Тож Ісус сказав їм: «Коли піднесете Сина Людського, тоді дізнаєтеся, що Я Є, і що я нічого не роблю від себе, а говорю це так, як навчив мене Отець. ²⁹Той, хто послав мене, зі мною; він не залишив мене самого, бо я завжди роблю те, що до вподоби йому.»

Залишайтеся в моєму слові

³⁰Коли він говорив це, багато хто повірив у нього.

³¹Тоді Ісус сказав юдеям, які повірили йому: «Якщо залишитеся в моєму слові, ви справді мої учні, ³²і пізнаєте істину, а істина зробить вас вільними.»

³³Вони відповіли йому: «Ми нащадки Авраама й ніколи нікому не були рабами. Як же ти кажеш: „Ви станете вільними“?»

³⁴Ісус відповів їм: «Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто живе в гріху, — раб гріха. ³⁵Раб не залишається в домі навіки; син залишається навіки. ³⁶Тож якщо Син зробить вас вільними, ви будете по-справжньому вільні. ³⁷Я знаю, що ви нащадки Авраама; та все ж намагаєтеся вбити мене, бо моє слово не вміщається у вас. ³⁸Я кажу те, що бачив у свого Отця, а ви робите те, що чули від свого батька.»

³⁹Вони відповіли: «Наш батько — Авраам.» Ісус сказав: «Якби ви були дітьми Авраама, то робили б діла, які робив Авраам, ⁴⁰але тепер ви хочете вбити мене — чоловіка, який сказав вам істину, що почув від свого Отця. Авраам так не робив. ⁴¹Ви робите діла свого батька.» Вони сказали йому: «Ми не народжені від перелюбу. Ми маємо одного Отця — самого Бога.»

⁴²Ісус сказав їм: «Якби Бог був вашим Отцем, ви любили б мене, бо я від Бога прийшов і ось я тут. Я прийшов не від себе — він послав мене. ⁴³Чому ви не розумієте моєї мови? Тому що не можете слухати мого слова. ⁴⁴Ви належите своєму батькові, дияволу, і хочете виконувати його бажання. Він був убивцею від початку й не встояв в істині, бо немає в ньому істини. Коли він говорить неправду, то говорить зі своєї суті, бо він брехун і батько брехні. ^b b v44 Ісус називає на ім’я основоположну брехню Едему. Змій, який сказав Єві, що наш Отець приховує від неї добро, — змій, який сам відкинув Отця, — є первісним брехуном, батьком кожної брехні, що зображає нашого Отця далеким. Ті, хто відкидає Сина, мають того батька, а не Авраама, не Бога. ⁴⁵Але через те, що я кажу істину, ви не вірите мені. ⁴⁶Хто з вас викриє мене в гріху? Якщо я кажу істину, чому ви не вірите мені? ⁴⁷Хто від нашого Отця, той слухає його слова; ви не слухаєте, бо ви не від нашого Отця.»

⁴⁸Юдеї відповіли: «Чи не праві ми, кажучи, що ти самарянин і маєш демона?»

⁴⁹Ісус відповів: «Я не маю демона, але шаную свого Отця, а ви зневажаєте мене. ⁵⁰Та я не шукаю своєї власної слави; наш Отець шукає її, і він судить. ⁵¹Істинно, істинно кажу вам: якщо хто додержує мого слова, той повік не побачить смерті.»

⁵²Юдеї сказали йому: «Тепер ми знаємо, що ти маєш демона. Авраам помер, померли й пророки, а ти кажеш: „Хто додержує мого слова, повік не зазнає смерті.“ ⁵³Невже ти більший за нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки померли! Ким ти себе вважаєш?»

⁵⁴Ісус відповів: «Якщо я сам себе прославляю, слава моя — ніщо. Мене прославляє мій Отець, про якого ви кажете: „Він — наш Бог.“ ⁵⁵Ви не знаєте його, а я знаю його. Якби я сказав, що не знаю його, то був би брехуном, як ви. Але я знаю його і додержую його слова. ⁵⁶Ваш батько Авраам радів, що побачить мій день. Він побачив його й зрадів.»

⁵⁷Тоді юдеї сказали йому: «Тобі ще немає й п’ятдесяти років, а ти бачив Авраама?»

⁵⁸Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я Є.» ^c c v58 «Я Є» перегукується з ім’ям Бога, явленим Мойсеєві (Вихід 3:14), — це твердження, що він є Бог, тому вони й схопилися за каміння.

⁵⁹Тоді вони схопили каміння, щоб кинути в нього, та Ісус сховався й вийшов із храму.