Послання до євреїв 7

7 ¹Цей Мелхиседек, цар Салиму, священник Всевишнього, нашого Отця, зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями, і благословив його. ²Авраам дав йому десяту частину з усього. Його ім’я означає найперше цар праведності, а також цар Салиму, тобто цар миру. ³Без батька, без матері, без родоводу, не маючи ні початку днів, ні кінця життя, але, подібний до Сина нашого Отця, він залишається священником навіки.

⁴Подумайте, яким великим був цей чоловік: сам патріарх Авраам дав йому десяту частину зі здобичі. ⁵Тим нащадкам Левія, які стають священниками, закон велить збирати десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоч і ті походять від Авраама. ⁶А він, хоч і не походив з їхнього роду, узяв десятину від Авраама й благословив того, хто мав обітниці. ⁷Поза всяким сумнівом, менший благословляється більшим. ⁸В одному разі десятину отримують смертні люди, а в іншому — той, про кого засвідчено, що він живий. ⁹Можна навіть сказати, що Левій, який отримує десятину, сам сплатив її через Авраама, ¹⁰бо він ще був у тілі свого предка, коли Мелхиседек зустрів Авраама.

¹¹Якби левітське священство давало досконалість, — а народ під ним отримав закон, — то навіщо була потрібна поява іншого священника за чином Мелхиседека, а не за чином Аарона? ¹²Адже коли змінюється священство, то має змінитися й закон. ¹³Бо той, про кого це сказано, належав до іншого племені, з якого ніхто ніколи не служив біля жертовника. ¹⁴Адже ясно, що наш Господь походив з Юди, а про священників з цього племені Мойсей не казав нічого. ¹⁵І це стає ще очевиднішим, коли постає інший священник, подібний до Мелхиседека, ¹⁶який став священником не за законом тілесного походження, а силою незнищенного життя.

¹⁷Бо засвідчено про нього: «Ти священник навіки за чином Мелхиседека».

¹⁸Отже, з одного боку, скасовується колишня заповідь через її немічність і непотрібність. ¹⁹Бо закон не вдосконалив нічого, — а натомість вводиться краща надія, через яку ми наближаємося до нашого Отця. ²⁰І це сталося не без клятви. Адже інші ставали священниками без клятви,

²¹а він став священником із клятвою — від того, хто сказав йому: «Наш Отець поклявся й не передумає: „Ти священник навіки“». ^a a v21 Той, «хто сказав» цю клятву, — це наш Отець, який установив вічне священство Ісуса. 110-й псалом — це псалом, що найчастіше цитується в Новому Завіті, і кожна цитата вказує на Ісуса.

²²Настільки ж Ісус став поручителем кращого заповіту.

²³Тих колишніх священників було багато, бо смерть не давала їм залишатися на служінні, ²⁴а він тримає своє священство незмінно, бо залишається навіки. ²⁵Тому він може цілком спасти тих, хто через нього приходить до нашого Отця, бо завжди живий, щоб заступатися за них.

²⁶Саме такий первосвященник був нам потрібен: святий, бездоганний, непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес. ²⁷На відміну від тих первосвящеників, йому не треба щодня приносити жертви — спершу за свої гріхи, а потім за гріхи народу, — бо він зробив це раз і назавжди, принісши в жертву самого себе. ²⁸Закон настановляє первосвящениками немічних людей, а слово клятви, що прийшло після закону, настановляє Сина, досконалого навіки.