Послання до євреїв 8

8 ¹Суть цього така: ми маємо такого Первосвященика, який сів праворуч від престолу Величі на небесах. ²Служителя святих місць і справжньої скинії, яку поставив Отець, а не людина. ³Кожного первосвященика настановляють, щоб приносити дари та жертви; тож і цей повинен мати що принести. ⁴Якби він був на землі, то навіть не був би священиком, адже інші приносять дари за законом.

⁵Вони служать копії та тіні небесного, як Мойсея було попереджено, коли він мав завершити скинію: «Дивись, — сказав він, — зроби все за взірцем, показаним тобі на горі.»

⁶Але тепер Ісус отримав краще служіння, адже заповіт, посередником якого він є, кращий, бо утверджений на кращих обітницях. ⁷Бо якби той перший заповіт був бездоганний, то не було б потреби в другому.

⁸Бо, докоряючи їм, він каже: «Ось надходять дні, — каже наш Отець, — коли я укладу новий заповіт із домом Ізраїля та з домом Юди. ⁹Не такий заповіт, який я уклав з їхніми батьками того дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. Бо вони не залишилися в моєму заповіті, і тому я знехтував ними, — каже наш Отець. ¹⁰Бо ось заповіт, який я укладу з домом Ізраїля після тих днів, — каже наш Отець: я вкладу закони мої в їхній розум і напишу їх на їхніх серцях, і я буду їхнім Отцем, а вони будуть моїми дітьми. ¹¹І вже не навчатиме кожен свого ближнього й кожен свого брата, кажучи: „Пізнай нашого Отця“, бо всі вони знатимуть мене, від найменшого з них до найбільшого. ¹²Бо я буду милосердним до їхніх беззаконь і більше не згадуватиму їхніх гріхів.»

¹³Говорячи про новий заповіт, він зробив перший застарілим. А те, що застаріло й старіє, наближається до свого кінця.