Прямуймо до зрілості
Важкий уривок про відпадіння після того, як люди скуштували справжнього, одразу пом'якшений: автор переконаний, що з ними буде краще, і каже, що наш Отець не забуде їхньої праці. Оскільки Він не міг поклястися ніким більшим, Він поклявся Собою. Ця клятва і є якорем.
6 1Тож залишмо початкове вчення про Христа й прямуймо до зрілості, не закладаючи знову основи — покаяння від мертвих діл і віри в нашого Отця, 2вчення про хрещення, покладання рук, воскресіння мертвих і вічний суд. 3І це зробимо, якщо дозволить наш Отець. 4Бо неможливо тих, хто колись був просвітлений, хто скуштував небесного дару, став учасником Святого Духа, 5і скуштував доброти слова нашого Отця та сил майбутнього віку, 6а потім відпав, — знову привести до покаяння, бо вони наново розпинають Сина нашого Отця собі на шкоду, виставляючи його на ганьбу. a a v6 «Син нашого Отця» передає те, що інші переклади подають як «Син Божий»: коли Писання відрізняє Бога від Христа, то «Бог», про якого йдеться, — це Отець. 7Земля, що вбирає дощ, який часто падає на неї, і родить корисний врожай для тих, хто її обробляє, одержує благословення від нашого Отця. 8А якщо вона родить терня й будяки, то нічого не варта, близька до прокляття, і кінець її — спалення.
9Та щодо вас, улюблені, ми переконані в кращому — у тому, що пов’язане зі спасінням, — хоч і говоримо так. 10Бо наш Отець не є несправедливим — він не забуде вашої праці й любові, яку ви виявили до його імені, служачи народові нашого Отця, як служите й досі. 11Ми бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму старанність для повної певності надії аж до кінця, 12щоб ви не стали лінивими, а наслідували тих, хто вірою й терпінням успадковує обітниці.
Обітниця Отця Авраамові
13Бо коли наш Отець давав обітницю Авраамові, то, не маючи нікого більшого, ким би поклястися, поклявся самим собою,
14кажучи: «Неодмінно благословлю тебе й неодмінно примножу тебе».
15І так Авраам, терпляче дочекавшись, одержав обіцяне. 16Люди клянуться кимось більшим, і клятва кладе край усякій суперечці. 17Бажаючи ще ясніше показати спадкоємцям обітниці, що його намір незмінний, наш Отець підтвердив це клятвою, 18щоб через дві незмінні речі, у яких наш Отець не може збрехати, ми, що втекли до пристановища, мали міцну підтримку, щоб ухопитися за надію, покладену перед нами. 19Ця надія — якір для душі, безпечний і міцний, що входить до внутрішнього місця за завісою, b b v19 «Завіса» — це покривало, що відділяло зовнішні двори від Найсвятішого місця в скинії, — найглибша кімната Божої присутності. 20куди Ісус увійшов як предтеча за нас, ставши первосвящеником навіки за чином Мелхиседека. c c v20 Мелхиседек був таємничим царем-священиком із 14-го розділу Буття; автор повністю розкриває це порівняння в 7-му розділі.
