Буття 50

50 ¹Йосип припав до обличчя свого батька, плакав над ним і цілував його. ²Тоді Йосип наказав лікарям, що служили йому, забальзамувати його батька. І лікарі забальзамували Ізраїля. ³Сорок днів було потрібно — звичайний час для бальзамування; єгиптяни оплакували його сімдесят днів.

⁴Коли минули дні жалоби, Йосип промовив до дому фараона: «Якщо я знайшов ласку у вас, прошу, скажіть фараонові: ⁵Мій батько заставив мене присягнути: „Я помираю; поховай мене в гробниці, яку я викопав собі в Ханаані.“ Прошу, дозволь мені тепер піти й поховати мого батька, а потім я повернуся.»

⁶А фараон сказав: «Піди й поховай свого батька, як він заставив тебе присягнути.»

⁷Йосип вирушив поховати свого батька; з ним пішли всі слуги фараона, старійшини його дому й усі старійшини єгипетської землі, ⁸і вся родина Йосипа, його брати та родина його батька. Лише їхні діти, отари й череди залишилися в землі Ґошен. ⁹Разом із ним вирушили також колісниці та вершники. То був дуже великий почет. ¹⁰Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і голосили там великим, дуже тяжким голосінням; Йосип справляв семиденну жалобу за своїм батьком. ¹¹Коли жителі тієї землі, ханаанці, побачили жалобу на тоці Атада, вони сказали: «Це гірка жалоба в єгиптян.» Тому те місце назвали Авел-Міцраїм; воно за Йорданом. ^a a v11 Авел-Міцраїм означає «жалоба Єгипту» — ханаанці назвали те місце за великим голосінням, яке там побачили. ¹²Його сини зробили для нього так, як він їм наказав. ¹³Його сини віднесли його до землі Ханаан і поховали в печері на полі Махпела, яке Авраам купив у Ефрона-хетта як місце поховання, навпроти Мамре. ¹⁴Поховавши свого батька, Йосип повернувся до Єгипту разом зі своїми братами й усіма, хто ходив із ним ховати його батька.

Давній страх братів

¹⁵Брати Йосипа, побачивши, що їхній батько помер, сказали: «А що, як Йосип зненавидить нас і відплатить нам за все зло, яке ми йому заподіяли?» ¹⁶Тож вони послали Йосипові звістку, кажучи: «Твій батько перед смертю дав такий наказ: ¹⁷Скажіть Йосипу: „Благаю, пробач провину й гріх твоїх братів — вони вчинили тобі зло.“ Тож пробач тепер провину слугам Бога твого батька.» Йосип заплакав, коли вони говорили до нього. ¹⁸Прийшли також його брати, упали перед ним і сказали: «Ось, ми твої раби.» ¹⁹Але Йосип сказав їм: «Не бійтеся, хіба ж я на місці нашого Отця? ²⁰Ви задумали проти мене зло, але наш Отець обернув його на добро, щоб зберегти життя багатьом людям, як це й діється сьогодні. ²¹Тож тепер не бійтеся; я подбаю про вас і ваших дітей.» Так він утішив їх, промовляючи до їхніх сердець.

Останні роки Йосипа

²²Отже, Йосип залишився в Єгипті, він і родина його батька. І прожив Йосип 110 років. ²³Йосип бачив дітей Єфрема до третього покоління; також діти Махіра, сина Манасії, народилися на колінах Йосипа. ^b b v23 Покласти новонародженого на коліна патріарха було давнім жестом усиновлення й належності — так Йосип офіційно визнавав цих дітей своїми. ²⁴Йосип сказав своїм братам: «Я помираю, але наш Отець неодмінно прийде допомогти вам і виведе вас із цієї землі до землі, яку він присягнув Авраамові, Ісаакові та Якову.» ^c c v24 Передсмертні слова Йосипа звернені вперед, до Виходу — наш Отець не залишає своїх дітей у рабстві; він приходить, щоб привести їх додому. ²⁵Тоді Йосип заставив синів Ізраїля присягнути: «Наш Отець неодмінно прийде допомогти вам; винесіть мої кості звідси.» ²⁶Йосип помер у віці 110 років. Його забальзамували й поклали в труну в Єгипті.