Буття 49

49 ¹Яків покликав своїх синів і сказав: «Зберіться, щоб я міг сказати вам, що станеться з вами в майбутні дні. ²Зберіться й послухайте, сини Якова; послухайте Ізраїля, вашого батька. ³Рувиме, ти мій первісток, моя міць і первоплід моєї сили, найвищий у гідності й найвищий у могутності. ⁴Нестримний, як вода, ти не будеш переважати, бо ти зійшов на постіль свого батька; тоді ти опоганив її — він зійшов на моє ложе. ⁵Симеон і Левій — брати; їхні мечі — знаряддя насильства. ⁶Нехай ніколи не ввійду я до їхньої ради; нехай моя честь не долучиться до їхнього зібрання. Бо у своєму гніві вони вбивали людей, а у свавіллі своєму перерізали жили волам. ⁷Проклятий їхній гнів, бо він лютий, і їхня лють, бо вона жорстока! Я розділю їх у Якові і розсію їх в Ізраїлі. ⁸Юдо, брати твої прославлятимуть тебе; рука твоя на шиї твоїх ворогів; сини батька твого вклоняться тобі. ⁹Юда — лев’ятко; від здобичі, сину мій, ти повернувся. Він пригнувся; він причаївся, мов лев, і мов левиця — хто сміє його розбудити? ¹⁰Не відійде берло від Юди, ні жезл правителя з-поміж ніг його, доки не прийде Той, кому воно належить, — Ісус, — і йому буде покора народів. ^a a v10 Берло, обіцяне Юді, і той, кому воно належить, — це Ісус, народжений з роду Юди, названий Левом із племені Юди в Об’явленні 5:5. ¹¹Прив’язуючи своє осля до виноградної лози і молоде ослятко до добірної лози, він виправ свій одяг у вині і шати свої в крові винограду. ¹²Очі його темніші за вино, а зуби його біліші за молоко. ¹³Завулон житиме на березі моря; він стане пристанню для кораблів, а межа його буде при Сидоні. ¹⁴Іссахар — міцний осел, що лежить між кошарами. ¹⁵Він побачив, що місце спочинку добре, а земля приємна, тож підставив своє плече під тягар і став рабом на підневільній праці. ¹⁶Дан судитиме свій народ як одне з племен Ізраїля. ¹⁷Дан буде змієм на дорозі, гадюкою при стежці, що кусає коня за п’яти, так що вершник його падає навзнак. ¹⁸Чекаю на спасіння твоє, мій Отче. ^b b v18 Посеред благословення своїх синів Яків вривається в особисту молитву — єдиний прямий заклик до нашого Отця в цьому розділі. Його слово, що означає «спасіння», несе той самий корінь, який згодом стає іменем Ісус. ¹⁹Ґад — нападники нападатимуть на нього, та він нападе їм услід. ²⁰Хліб Ашера буде багатий, і він даватиме царські страви. ²¹Нефталим — випущена на волю лань, що народжує гарних оленят. ²²Йосип — плодюча гілка, плодюча гілка біля джерела; гілки його в’ються понад муром. ²³Лучники люто нападали на нього, стріляли в нього й жорстоко переслідували його. ²⁴Та лук його залишився непохитним; руки його стали вправними від рук Могутнього Якова — нашого Отця — звідти приходить Пастир, Камінь Ізраїля. ^c c v24 Могутній Якова — один із найдавніших титулів нашого Отця в Біблії — сильний, хто твердо тримає руки своїх дітей, коли летять стріли. Пастир і Камінь — титули, якими наш Отець ділиться зі своїм Сином Ісусом, що називає себе добрим пастирем і якого Петро називає наріжним каменем. ²⁵Богом батька твого, що допоможе тобі, Ель-Шаддаєм — Всемогутнім, нашим Отцем, — що благословить тебе благословеннями неба вгорі, благословеннями глибини, що лежить унизу, благословеннями грудей та лона. ²⁶Благословення батька твого могутніші за благословення моїх предків, сягаючи багатств одвічних пагорбів. Нехай вони будуть на голові Йосипа, і на чолі того, хто був відділений від своїх братів. ²⁷Веніамин — хижий вовк, вранці пожирає здобич, а ввечері ділить награбоване.»

Благословення кожному синові

²⁸Усі вони — дванадцять племен Ізраїля; ось що сказав їм батько їхній, коли благословляв їх, кожного тим благословенням, яке йому належало.

²⁹Він наказав їм: «Я прилучаюся до свого народу. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона-хетита, ³⁰у печері, що на полі в Махпелі, на схід від Мамре в Ханаані, яку Авраам купив разом із полем в Ефрона-хетита на місце поховання. ³¹Там поховали Авраама і Сарру, його дружину; там поховали Ісаака і Ревеку, його дружину; і там я поховав Лію, ³²поле й печера, що в ньому, були куплені в хетів. ³³Яків закінчив наказувати своїм синам, підібрав свої ноги на постіль, спустив дух і прилучився до свого народу.»