Буття 48

48 ¹Після цього Йосипові сказали: «Поглянь, твій батько хворий». Тож він узяв двох своїх синів, Манасію та Єфрема. ²Якову сказали: «Поглянь, твій син Йосип прийшов до тебе». Ізраїль зібрав свої сили й сів на постелі. ³Яків сказав Йосипові: «Ель-Шаддай — наш Отець Всемогутній — явився мені в Лузі, у землі ханаанській, і благословив мене. ⁴Він сказав мені: „Я зроблю тебе плідним, розмножу тебе й зроблю з тебе спільноту народів; цю землю Я дам твоєму нащадку після тебе у вічне володіння“. ⁵Тепер два твої сини, що народилися тобі в Єгипті до того, як я прийшов до тебе сюди, — мої. Єфрем і Манасія будуть моїми, як Рувим і Симеон. ⁶А діти, яких ти породиш після них, будуть твоїми; їх називатимуть за іменами їхніх братів у їхньому спадку. ⁷А щодо мене, коли я йшов із Паддану, Рахіль померла біля мене в землі ханаанській, у дорозі, ще на деякій відстані від Ефрати; там я й поховав її при дорозі до Ефрати» (тобто до Віфлеєма).

⁸Коли Ізраїль побачив синів Йосипа, він запитав: «Хто це?»

⁹Йосип сказав своєму батькові: «Це мої сини, яких дав мені тут наш Отець». Той відповів: «Прошу, підведи їх до мене, щоб я благословив їх».

¹⁰Очі Ізраїля потьмяніли від старості — він погано бачив. Тож Йосип підвів їх близько до нього, і він поцілував та обійняв їх. ¹¹Ізраїль сказав Йосипові: «Я й не сподівався побачити твоє обличчя, а ось наш Отець дав мені побачити навіть твоїх нащадків». ¹²Потім Йосип узяв їх з-поміж колін свого батька й вклонився обличчям до землі. ^a a v12 Покладання дітей між колінами було давнім жестом офіційного усиновлення. ¹³Йосип узяв обох — Єфрема у свою праву руку, до лівого боку Ізраїля, а Манасію у свою ліву, до правого боку Ізраїля, — і підвів їх до нього. ¹⁴Ізраїль простягнув свою праву руку й поклав її на голову Єфрема — молодшого, — а свою ліву руку на голову Манасії, схрестивши руки, бо Манасія був первістком. ¹⁵Тоді він благословив Йосипа й сказав: «Отче наш, перед яким ходили мої батьки Авраам та Ісаак, — Отче наш, що був моїм пастирем усе моє життя аж до цього дня, ^b b v15 Яків називає нашого Отця своїм пастирем — уперше в Писанні наш Отець отримує цей титул. Тема Пастиря сягає вперед до 23-го псалма, до Пастиря Ізраїля в Ісаї та Єзекіїля, і знаходить свою повноту в Ісусі, який називає себе Добрим Пастирем. ¹⁶Посланець, що визволив мене від усякого зла, — нехай благословить цих хлопців. Нехай моє ім’я живе в них, і імена моїх батьків Авраама та Ісаака; і нехай вони розростуться в безліч посеред землі». ^c c v16 Посланець, що визволяє Якова, — це сам наш Отець, той, хто з’являвся, боровся й ходив з ним протягом усього його життя.

¹⁷Йосип побачив праву руку свого батька на голові Єфрема; це засмутило його, тож він схопив руку свого батька, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манасії. ¹⁸Йосип сказав своєму батькові: «Ні, батьку мій, бо це первісток, — поклади свою праву руку на його голову».

¹⁹Але його батько відмовився й сказав: «Знаю, сину мій, знаю. Він теж стане народом, він теж буде великий. Проте його молодший брат буде більшим за нього, а його нащадки стануть багатьма народами». ²⁰Того дня він благословив їх, кажучи: «Ізраїль благословлятиме через тебе, кажучи: „Нехай наш Отець зробить тебе подібним до Єфрема та Манасії“». І поставив Єфрема перед Манасією. ²¹Ізраїль сказав Йосипові: «Поглянь, я скоро помру, але наш Отець буде з тобою й поверне тебе в землю твоїх батьків. ²²А тобі, а не твоїм братам, я дав один гірський схил, який я відібрав з руки амореїв своїм мечем і своїм луком». ^d d v22 Цей «гірський схил», імовірно, вказує на околицю Сихема, яка стане центральною територією для племен Єфрема та Манасії.