Йосип приймає свою родину
Фараон оселяє пастухів у Гошені, а голод триває. Єгиптяни продають за зерно срібло, худобу, землю і зрештою самих себе, і Йосип робить це законом. Яків, називаючи свої роки нечисленними й тяжкими, бере з Йосипа клятву не ховати його в Єгипті.
47 1Йосип прийшов і сказав фараонові: «Мій батько та брати з усіма отарами, стадами й усім своїм майном прийшли з Ханаану. Тепер вони в Ґошені.» 2З-поміж своїх братів він узяв п’ятьох чоловіків і представив їх фараонові. 3Фараон запитав Йосипових братів: «Яка ваша робота?» Вони відповіли фараонові: «Твої раби — пастухи овець, як ми, так і наші батьки.»
4І сказали фараонові: «Ми прийшли, щоб оселитися в цій землі як чужинці, бо немає паші для отар твоїх рабів — голод лютує в Ханаані. Тож дозволь, будь ласка, твоїм рабам оселитися в Ґошені.»
5Фараон сказав Йосипові: «Твій батько та брати прийшли до тебе. 6Єгипет перед тобою. Посели свого батька та братів у найкращій частині землі — нехай живуть у Ґошені. А якщо знаєш серед них здібних людей, постав їх наглядати за моєю худобою.»
7Потім Йосип привів свого батька Якова і представив його фараонові, і Яків благословив фараона. 8Фараон запитав Якова: «Скільки років ти прожив?»
9Яків відповів фараонові: «Років мого мандрівного життя — сто тридцять. Нечисленні й важкі, вони не досягли років мандрів моїх батьків.» 10Потім Яків благословив фараона і вийшов від нього.
11Отож Йосип оселив свого батька та братів, давши їм землю в найкращій частині Єгипту, в краї Рамесес, як наказав фараон. 12Йосип годував свого батька, братів і весь дім свого батька, за кількістю їхніх дітей.
Голод посилюється
13У всьому краї не залишилося їжі, бо голод був дуже лютий, і земля єгипетська та земля ханаанська знемагали від голоду. 14Йосип зібрав усе срібло, яке було в землі єгипетській та землі ханаанській, за зерно, що його купували, і приніс те срібло до фараонового дому. 15Коли срібло вичерпалося в землі єгипетській та землі ханаанській, усі єгиптяни прийшли до Йосипа й казали: «Дай нам їжі! Чому ми маємо вмирати перед тобою? Адже срібла вже немає.»
16Йосип відповів: «Віддайте свою худобу, і я дам вам їжу в обмін на вашу худобу, адже вашого срібла вже немає.» 17Вони привели свою худобу до Йосипа, і він дав їм хліб за коней, отари, стада й ослів. Того року він забезпечував їх хлібом за всю їхню худобу. 18Той рік закінчився, і вони прийшли до нього другого року й сказали: «Не можемо приховати від мого пана, що срібло наше вичерпалося, а худоба належить моєму панові; не залишилося для мого пана нічого, крім наших тіл і нашої землі. 19Чому ж нам умирати перед твоїми очима — нам і нашій землі? Купи нас і нашу землю за їжу, і ми разом із нашою землею будемо служити фараонові. Дай нам насіння, щоб ми жили, а не вмерли, і щоб земля не обернулася на пустку.»
20Отож Йосип скупив усю землю Єгипту для фараона, бо кожен єгиптянин продав своє поле — голод був для них надто лютий. І земля стала фараоновою. 21А народ він переселив до міст, від одного кінця Єгипту до другого. 22Тільки землі жерців він не купив, бо фараон давав їм установлену частку, якою вони жили; тому вони не продали своєї землі. 23Йосип сказав народові: «Ось, сьогодні я купив вас і вашу землю для фараона. Ось вам насіння — засійте землю. 24А під час жнив віддавайте фараонові п’яту частину; а чотири частини залишайте собі на насіння для поля та на їжу для вас, ваших домів і ваших дітей.»
25Вони сказали: «Ти врятував нам життя. Нехай знайдемо ласку в очах мого пана, і ми будемо рабами фараона.» 26Отож Йосип установив це законом у Єгипті — чинним і донині — що п’ята частина належить фараонові. Тільки земля жерців не стала фараоновою.
27Ізраїль оселився в землі єгипетській, у землі Ґошен. Вони набули там власності, були плідними й дуже розмножилися. 28Яків прожив у Єгипті сімнадцять років; усього ж його життя було сто сорок сім років. 29Коли наблизився час Ізраїлеві вмирати, він покликав свого сина Йосипа і сказав: «Якщо я знайшов ласку в тебе, поклади, будь ласка, свою руку під моє стегно і вияви мені незмінну любов та вірність. Прошу, не ховай мене в Єгипті, a a v29 Покласти руку комусь під стегно було давнім урочистим жестом присяги, що покладав обіцянку на нащадків того, хто присягав. 30а дай мені спочити з моїми батьками. Винеси мене з Єгипту і поховай у їхній гробниці.» Йосип сказав: «Я зроблю, як ти кажеш.»
31Яків сказав: «Присягни мені.» І Йосип присягнув йому. Тоді Ізраїль вклонився, схилившись на узголів’я свого ліжка.
