Голод охоплює край
Лише голод змушує Якова відпустити Веніямина, доручивши його нашому Отцеві Всемогутньому, а Юда ручається за нього власним життям. У Єгипті брати чекають арешту, а натомість отримують бенкет, і їх саджають за старшинством. Йосип бачить Веніямина і мусить вийти, щоб виплакатися.
43 1А голод у тому краї був лютий. 2Коли вони з’їли збіжжя, привезене з Єгипту, їхній батько сказав: «Поверніться й купіть нам трохи їжі».
3Та Юда сказав йому: «Той чоловік суворо застеріг нас: „Не побачите мого обличчя без вашого брата.“ 4Якщо пошлеш із нами нашого брата, ми підемо й купимо тобі їжі. 5А коли не пошлеш його, то й ми не підемо, бо той чоловік сказав: „Не побачите мого обличчя без вашого брата.“»
6Ізраїль сказав: «Навіщо ви завдали мені лиха, сказавши тому чоловікові, що маєте ще одного брата?»
7Вони відповіли: «Той чоловік докладно розпитував нас про нас самих і нашу родину: „Чи живий ще ваш батько? Чи маєте ще одного брата?“ Ми відповідали, як належало. Хіба ж могли ми знати, що він скаже: „Приведіть свого брата сюди“?»
8Юда сказав своєму батькові Ізраїлю: «Пошли хлопця зі мною; ходімо, щоб ми жили, а не повмирали — і ми, і ти, і наші діти. 9Я поручуся за нього — з мене його й вимагай. Якщо не приведу його назад і не поставлю перед тобою, то буду винен перед тобою навіки. 10Бо якби ми не барилися, то вже напевно повернулися б удруге.»
11Ізраїль, їхній батько, сказав їм: «Якщо вже так має бути, то зробіть ось що: покладіть у свої мішки найкращі плоди цього краю й віднесіть тому чоловікові дарунок — трохи бальзаму, трохи меду, прянощів, мирри, фісташок, мигдалю. 12Візьміть удвічі більше срібла й поверніть те, що було покладено назад в отвори ваших мішків, — можливо, це сталося через недогляд. 13Візьміть також свого брата й повертайтеся до того чоловіка. 14Нехай Ель-Шаддай — наш Всемогутній Отець — виявить вам милосердя перед тим чоловіком, щоб він відпустив вашого іншого брата й Веніаміна. А щодо мене — якщо вже маю втратити дітей, то втрачу.»
15Ті люди взяли дарунок, удвічі більше срібла й Веніаміна, зійшли до Єгипту і стали перед Йосипом.
16Побачивши з ними Веніаміна, Йосип сказав управителеві свого дому: «Заведи цих людей до господи, заколи худобину й приготуй, бо опівдні вони їстимуть зі мною.» 17Той чоловік зробив, як сказав Йосип, і завів цих людей до Йосипового дому. 18Ті люди злякалися, бо їх завели до Йосипового дому. Вони казали: «Це через срібло, повернене першого разу в наші мішки, нас ведуть сюди — щоб напасти на нас, кинутися на нас, узяти нас у раби й забрати наших ослів.» 19Тож вони підійшли до управителя Йосипового дому й заговорили до нього біля дверей, 20і сказали: «Благаємо, пане, ми справді приходили першого разу купити їжі. 21А коли на нічлігу ми відкрили свої мішки, то срібло кожного було там, в отворі його мішка, повною вагою. Ми принесли його назад із собою. 22Ми принесли ще й інше срібло, щоб купити їжі, та не знаємо, хто поклав його в наші мішки.»
23Він сказав: «Мир вам, не бійтеся. Ваш Отець і Бог вашого батька дав вам скарб у ваші мішки; ваша плата дійшла до мене.» Потім він вивів до них Симеона. 24Той чоловік завів їх до Йосипового дому, дав їм води, і вони помили ноги; а він нагодував їхніх ослів. 25І вони приготували дарунок до Йосипового приходу опівдні, бо почули, що їстимуть там. 26Коли Йосип прийшов додому, вони піднесли йому дарунок, що був у їхніх руках, і вклонилися йому до землі. 27Він запитав їх про здоров’я, а тоді сказав: «Чи здоровий ваш батько, той старець, про якого ви казали? Чи живий він ще?»
28Вони відповіли: «Твій раб, наш батько, здоровий і ще живий.» І вони вклонилися й припали до землі. 29Він підвів очі, побачив свого брата Веніаміна, сина своєї матері, і запитав: «Чи це ваш найменший брат, про якого ви мені казали?» А тоді промовив: «Нехай наш Отець буде милостивий до тебе, сину мій.» 30Йосип поспішив вийти, бо зворушився жалем до свого брата, і шукав місця, де б заплакати; він увійшов до своєї кімнати й там плакав. 31Потім він умив обличчя й вийшов; опанувавши себе, сказав: «Подавайте їжу.»
32Йому подали окремо, його братам окремо, а єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями — це для них гидота. 33Вони сиділи перед ним: первісток за своїм первородством, а наймолодший за своїм малолітством, — і ті люди здивовано перезиралися між собою. 34Він посилав їм частки зі свого столу, а Веніамінова частка була вп’ятеро більша за інших. І вони пили й веселилися з ним.
