Буття 42

42 ¹Коли Яків дізнався, що в Єгипті є зерно, він сказав своїм синам: «Чого ви дивитесь один на одного?» ²І сказав: «Ось я чув, що в Єгипті є зерно. Підіть туди й купіть нам звідти трохи, щоб ми жили, а не померли.» ³І пішли десятеро братів Йосипа купити зерна в Єгипті. ⁴А Веніямина, рідного брата Йосипа, Яків не послав з ними, бо боявся, щоб із ним не сталося лиха. ⁵Сини Ізраїля прийшли купувати зерно разом з іншими, хто приходив, бо голод був у землі ханаанській. ⁶Йосип був володарем над тією землею, і це він продавав зерно всьому її народові. Брати Йосипа прийшли й уклонилися йому обличчям до землі. ⁷Йосип побачив своїх братів і впізнав їх, але вдав із себе чужинця й говорив з ними суворо: «Звідки ви прийшли?» «Із землі ханаанської, — відповіли вони, — щоб купити їжі.»

⁸Йосип упізнав своїх братів, а вони його не впізнали. ⁹Тоді Йосип згадав сни, які снилися йому про них, і сказав їм: «Ви шпигуни! Ви прийшли розвідати вразливі місця цієї землі.»

¹⁰Але вони відповіли йому: «Ні, пане наш, твої раби прийшли купити їжі. ¹¹Усі ми сини одного чоловіка. Ми люди чесні, і твої раби ніколи не були шпигунами.»

¹²А він сказав їм: «Ні, ви прийшли виглядіти вразливі місця цієї землі.»

¹³Вони сказали: «Твоїх рабів дванадцятеро братів, сини одного чоловіка в землі ханаанській. Наймолодший тепер з нашим батьком, а одного вже немає.»

¹⁴Йосип сказав їм: «Усе так, як я вам казав: ви шпигуни. ¹⁵Ось чим вас випробують: як живий фараон, ви не вийдете звідси, доки не прийде сюди ваш наймолодший брат. ¹⁶Пошліть одного з вас, щоб привів вашого брата, а решта залишиться під вартою, щоб випробувати ваші слова, чи є у вас правда. А як ні, то — як живий фараон — ви справді шпигуни.» ¹⁷І взяв він усіх їх під варту на три дні. ¹⁸Третього дня Йосип сказав їм: «Зробіть ось що — і будете жити, бо я боюся нашого Отця. ^a a v18 Йосип називає Бога, якого боїться, — нашого Отця, — свідчачи про свою справжню вірність навіть тоді, коли стоїть перед братами під личиною чужинця. Отець, чия прихована рука вела кожен крок Йосипової історії, — це той самий Отець, якому поклоняються його брати. ¹⁹Якщо ви чесні, то нехай один із ваших братів залишиться тут під вартою, а решта йдіть і несіть зерно для ваших голодних домівок. ²⁰А вашого наймолодшого брата приведіть до мене, щоб підтвердилися ваші слова й ви не померли.» І вони так зробили.

²¹І казали вони один одному: «Справді ми винні через нашого брата, бо бачили страждання його душі, коли він благав нас, а ми не слухали. Ось чому це лихо спіткало нас.» ²²Рувим відповів їм: «Хіба не казав я вам не грішити проти хлопця? Але ви не слухали. Тепер за його кров питають з нас.» ²³Вони не знали, що Йосип розуміє їх, бо між ними був перекладач. ²⁴Він відвернувся від них і заплакав, а потім повернувся й говорив з ними. Він узяв від них Симеона й зв’язав його в них на очах.

²⁵Йосип наказав наповнити їхні мішки зерном, повернути срібло кожного в його мішок і дати їжі на дорогу. Так їм і зробили. ²⁶Тоді вони нав’ючили зерно на своїх ослів і рушили звідти. ²⁷На нічлігу один із них відкрив свій мішок, щоб нагодувати осла, і побачив там своє срібло — у самому отворі мішка. ²⁸Він сказав своїм братам: «Моє срібло повернули — ось воно, у моєму мішку!» І завмерли їхні серця, і, тремтячи, казали вони один одному: «Що це наш Отець учинив нам?» ^b b v28 Перше пробудження братів до того, що діє рука Отця, — навіть у своєму страху вони впізнають, що це більше, ніж випадок. Отець терпляче веде їх додому через приховане милосердя Йосипа. ²⁹Вони прийшли до Якова, свого батька, у землю ханаанську й розповіли йому все, що з ними сталося: ³⁰«Той чоловік, володар тієї землі, говорив з нами суворо й повівся з нами, як зі шпигунами краю. ³¹А ми сказали йому: „Ми люди чесні, ми ніколи не були шпигунами. ³²Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька. Одного вже немає, а наймолодший тепер з нашим батьком у землі ханаанській.“ ³³Той чоловік, володар тієї землі, сказав нам: „Ось як я дізнаюся, що ви чесні: залиште одного брата зі мною, візьміть зерно для голоду ваших домівок і йдіть.“ ³⁴І приведіть до мене вашого наймолодшого брата, і я дізнаюся, що ви не шпигуни, а люди чесні. Тоді я поверну вам вашого брата, і ви зможете торгувати в цій землі.»

³⁵А коли вони випорожнювали свої мішки, то кожен знайшов у своєму мішку свій вузлик срібла. І коли вони та їхній батько побачили ті вузлики срібла, їх охопив страх. ³⁶І сказав їм Яків, їхній батько: «Ви позбавили мене дітей: Йосипа немає, Симеона немає, а тепер хочете забрати й Веніямина. Усе це проти мене!»

³⁷Рувим сказав своєму батькові: «Можеш убити двох моїх синів, якщо я не приведу його назад до тебе. Віддай його в мої руки, і я поверну його тобі.»

³⁸Але він сказав: «Мій син не піде з вами, бо брат його помер, і лишився він один. Якщо спіткає його лихо в дорозі, якою ви йдете, то зведете ви мою сиву голову в журбі до могили.»