Вихід 21

21 ¹«Ось закони, які ти маєш викласти перед ними:

²«Коли купуєш раба-єврея, він служить шість років, а сьомого року виходить на волю задарма.

³«Якщо він прийшов сам, то й виходить сам; а якщо був одружений, то дружина виходить разом із ним. ⁴Якщо його пан дасть йому дружину, і вона народить йому синів чи дочок, то дружина й діти належать її панові, а він виходить сам. ⁵Але якщо раб твердо скаже: „Я люблю свого пана, свою дружину й своїх дітей; я не вийду на волю,“ ⁶то його пан приведе його до нашого Отця, потім до дверей чи одвірка, і проколе йому вухо шилом; і він служитиме йому довіку. ^a a v6 Вухо раба проколювали біля одвірка як постійний, видимий знак його вільного вибору належати до дому свого пана довіку.

⁷«Коли чоловік продає свою дочку в рабство, вона не виходить на волю так, як виходять раби-чоловіки. ⁸Якщо вона не вподобається своєму панові, який обрав її для себе, то він мусить дозволити її викупити. Він не має права продати її чужому народові, бо повівся з нею віроломно. ⁹Якщо він призначить її для свого сина, то має ставитися до неї як до дочки. ¹⁰Якщо він візьме собі іншу дружину, то не повинен зменшувати їй їжі, одягу чи подружніх прав. ¹¹Якщо він не забезпечить її цими трьома речами, то вона вийде на волю задарма, без викупу грішми.

Життя за життя

¹²«Хто вдарить людину так, що та помре, має бути скараний на смерть. ¹³Але якщо він не чатував на нього, а Я допустив, щоб це сталося, то Я призначу тобі місце, куди він зможе втекти. ¹⁴Але якщо хтось підступно задумає проти свого ближнього вбити його зрадою, то забери його навіть від Мого жертовника, щоб він помер.

¹⁵«Хто вдарить свого батька чи свою матір, має бути скараний на смерть.

¹⁶«Хто викраде людину й продасть її або буде спійманий, ще тримаючи її, має бути скараний на смерть.

¹⁷«Хто проклинає свого батька чи свою матір, має бути скараний на смерть.

¹⁸«Коли люди посваряться й один ударить іншого каменем або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль, ¹⁹то, якщо він підведеться й ходитиме надворі, спираючись на свою палицю, той, хто вдарив його, лишається непокараним; він тільки має заплатити за втрачений час і за повне його одужання.

²⁰«Коли хтось ударить свого раба чи рабиню палицею, і той помре, за нього має бути помста. ²¹Але якщо той виживе день чи два, то помсти не чинять, бо раб — це його власність.

²²«Коли чоловіки б’ються і вдарять вагітну жінку так, що її дитина народиться передчасно, але більшої шкоди не буде, то винний має заплатити стільки, скільки зажадає чоловік тієї жінки, і сплатити так, як вирішать судді. ²³Але якщо станеться більша шкода, то ти маєш віддати життя за життя, ²⁴око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, ^b b v24 Цей закон установлював межу помсти — не більше за заподіяну шкоду. Згодом Ісус перемінив його, навчаючи своїх послідовників не мститися, а перемагати зло любов’ю (Матвія 5:38-39). ²⁵опік за опік, рану за рану, синець за синець.

²⁶«Якщо хтось ударить в око свого раба чи свою рабиню й знищить його, то має відпустити раба на волю за те око. ²⁷Якщо він виб’є зуб своєму рабові чи рабині, то має відпустити їх на волю за той зуб.

²⁸«Якщо віл заколе рогами чоловіка або жінку на смерть, то його мають укаменувати, а м’яса його не можна їсти, але власник вола не винен. ²⁹Але якщо віл і раніше був битливим, і його власника попереджали, та він не тримав його в загоні, і той уб’є чоловіка або жінку, то вола укаменують, а його власника теж скарають на смерть. ³⁰Якщо ж накладуть викуп, то він має заплатити стільки, скільки з нього зажадають, щоб зберегти своє життя. ³¹Чи то віл заколе сина, чи дочку — застосовується те саме правило. ³²Якщо віл заколе раба чи рабиню, то власник заплатить їхньому панові близько дванадцяти унцій срібла, а вола укаменують.

³³«Якщо хтось відкриє або викопає яму й залишить її непокритою, і туди впаде віл чи осел, ³⁴то власник ями має відшкодувати збиток, заплативши гроші власникові тварини, а здохла тварина буде його.

³⁵«Коли чийсь віл поранить вола іншого так, що той здохне, то вони продадуть живого вола й поділять гроші, а також поділять і здохлу тварину. ³⁶Але якщо було відомо, що віл і раніше бодався, а його власник не тримав його в загоні, то він має відшкодувати вола за вола, а здохла тварина буде його.»