Вихід 22

22 ¹«Хто вкраде вола або вівцю, а потім заріже чи продасть, той відшкодує п’ять волів за вола й чотири вівці за вівцю. ²Якщо злодія схоплять при зломі й поб’ють до смерті, то немає провини за кров. ³Але якщо сонце вже зійшло, тоді провина за кров на ньому. Він мусить відшкодувати; а коли не має нічого, то буде проданий за свою крадіжку. ⁴Якщо ж украдена тварина знайдеться живою в його руках — чи то віл, чи осел, чи вівця, — він мусить відшкодувати вдвічі.

⁵«Якщо хтось пустить свою худобу пастися й вона випасе чуже поле або виноградник, той відшкодує найкращим зі свого поля й найкращим зі свого виноградника.

⁶«Якщо вогонь розгориться й перекинеться на тернові кущі, спаливши складене збіжжя, збіжжя на пні або поле, то той, хто розпалив пожежу, мусить відшкодувати все сповна.

⁷«Якщо хтось віддасть ближньому на схов срібло чи речі, а їх украдуть із його дому, то злодій, якщо його схоплять, заплатить удвічі. ⁸Якщо ж злодія не знайдуть, то господар дому мусить стати перед нашим Отцем, щоб з’ясувати, чи не брав він майна свого ближнього. ⁹У кожній суперечці про вола, осла, вівцю, одяг чи будь-яку загублену річ, яку хтось називає своєю, обидва нехай стануть перед нашим Отцем; і той, кого наш Отець осудить, заплатить своєму ближньому вдвічі.

¹⁰«Якщо хтось віддасть ближньому осла, вола, вівцю чи будь-яку тварину на сторожу, а вона здохне, покалічиться або буде забрана так, що ніхто й не бачив, ¹¹то клятва переді мною розсудить справу між ними: що сторож не простягав руки до майна свого ближнього. Господар прийме це, і відшкодування не буде. ¹²Але якщо тварину справді вкрадено в нього, то він мусить відшкодувати її господареві. ¹³Якщо ж її роздерто звіром, то нехай принесе це як доказ; за роздерту тварину він нічого не винен.

¹⁴«Якщо хтось позичить тварину в ближнього, а вона покалічиться або здохне за відсутності господаря, то потрібне повне відшкодування. ¹⁵Якщо ж її господар був при ній, то він нічого не винен; а якщо тварину було найнято, то плата покриває втрату.

Честь молодої жінки

¹⁶«Якщо чоловік спокусить незаручену дівчину й ляже з нею, то він мусить заплатити викуп за наречену й одружитися з нею. ^a a v16 Викуп за наречену був звичаєвою платою, яку давали батькові нареченої під час одруження. ¹⁷Якщо ж її батько навідріз відмовиться віддати її йому, то він мусить відважити срібла стільки, скільки становить викуп за дівчину.

¹⁸«Не дозволяй чаклунці жити.

¹⁹«Кожен, хто зляжеться з твариною, неодмінно буде вбитий.

²⁰«Хто принесе жертву якомусь іншому богові, а не мені одному, той має бути цілком знищений.

²¹«Не кривди чужинця й не гноби його, бо й ти був чужинцем в єгипетській землі.

²²«Не кривди жодної вдови чи сироти. ²³Якщо ж ти справді скривдиш їх, і вони заволають до мене, то я неодмінно почую їхній крик. ²⁴Запалає мій гнів, і я вб’ю тебе мечем — і стануть дружини твої вдовами, а діти твої сиротами.

²⁵«Якщо ти позичиш грошей моєму народові, бідному, що живе поруч із тобою, то не будь йому як лихвар і не бери з нього відсотків. ²⁶Якщо візьмеш у заставу плащ свого ближнього, то мусиш повернути йому до заходу сонця, ²⁷бо це єдине його покривало, плащ для його тіла. У чому ж він спатиме? І коли він заволає до мене, я почую, бо я милосердний.

²⁸«Не говори зле про нашого Отця й не проклинай правителя свого народу.

²⁹«Не зволікай віддавати повноту свого врожаю та свого соку. Віддавай мені первістка зі своїх синів. ³⁰Так само чини зі своїм волом і вівцею: нехай буде зі своєю матір’ю сім днів, а восьмого дня віддай його мені.

³¹«Будьте мені святим народом. Не їжте м’яса, роздертого звірами в полі, — киньте його псам.»