1 Послання до коринтян 15

15 ¹Брати і сестри, нагадую вам Євангелію, яку я проповідував, яку ви прийняли і на якій тепер стоїте. ²Нею ви спасаєтесь, якщо міцно тримаєтесь слова, яке я вам проповідував, — хіба що ваша віра була марною.

³Бо я передав вам найперше те, що й сам прийняв: що Христос помер за наші гріхи згідно з Писанням, ⁴що був похований, що воскрес третього дня згідно з Писанням, ⁵і що з’явився Кифі, потім Дванадцятьом. ⁶Після того з’явився одразу більш ніж п’ятистам братам і сестрам; більшість із них живі й досі, хоча деякі спочили. ⁷Потім з’явився Якову, потім усім апостолам. ⁸А наостанок з’явився і мені, наче тому, хто народився невчасно. ⁹Бо я найменший з апостолів і не гідний зватися апостолом, бо переслідував Церкву нашого Отця. ¹⁰Благодаттю нашого Отця я є тим, ким є, і його благодать до мене не була марною. Навпаки, я працював більше за них усіх — утім, не я, а благодать нашого Отця зі мною. ¹¹Отже, чи то я, чи то вони — так ми проповідуємо, і так ви увірували.

Якби Христос не воскрес

¹²А якщо проповідується, що Христос воскрес із мертвих, то як дехто з вас каже, що немає воскресіння мертвих? ¹³Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. ¹⁴А якщо Христос не воскрес, то марна наша проповідь, марна й ваша віра. ¹⁵Понад те, ми виявляємось неправдивими свідками про нашого Отця, бо свідчили про нашого Отця, що він воскресив Христа, — а він не воскрешав його, якщо мертві справді не воскресають. ¹⁶Бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. ¹⁷А якщо Христос не воскрес, то марна ваша віра: ви й досі у своїх гріхах. ¹⁸Тоді й ті, що спочили в Христі, загинули. ¹⁹Якщо ми надіємось на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші за всіх живих.

²⁰Але Христос справді воскрес із мертвих, як первісток із тих, що спочили. ²¹Бо через людину прийшла смерть, через людину прийшло й воскресіння мертвих. ²²Бо як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть. ²³Але кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім, коли він прийде, ті, хто належить йому. ²⁴Потім настане кінець, коли він передасть Царство нашому Отцеві, коли знищить усяке начальство, владу й силу. ^a a v24 Коли все звершиться, Син віддасть усе Царство назад у руки нашого Отця — мета всього є сам Отець. ²⁵Бо він повинен царювати, доки не покладе всіх ворогів під свої ноги. ²⁶Останній ворог, якого буде знищено, — це смерть. ²⁷Наш Отець усе підкорив під ноги Сина. Але коли сказано, що «все» підкорено йому, то ясно, що це не стосується нашого Отця, який усе підкорив Синові. ²⁸А коли все буде підкорено йому, тоді й сам Син підкориться тому, хто все підкорив йому, щоб наш Отець був усім в усьому. ^b b v28 Коли все нарешті відновиться, Син радо займе своє місце під нашим Отцем, щоб наш Отець був усім для всіх — ціль, до якої рухалася вся історія.

²⁹Інакше що робитимуть ті, хто христиться за мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо христитися за них? ^c c v29 Точна практика, про яку тут говорить Павло, невідома; він наводить її як доказ того, що навіть ті, хто так робив, вірили у воскресіння. ³⁰А ми навіщо наражаємось на небезпеку щогодини? ³¹Я щодня вмираю — так само певно, як я пишаюся вами, брати і сестри, у Христі Ісусі, Господі нашому. ³²Якщо я боровся з дикими звірами в Ефесі лише з людських міркувань, то яка мені користь? Якщо мертві не воскресають, то «їжмо й пиймо, бо завтра помремо». ³³Не обманюйтесь: «Лихе товариство псує добрі звичаї». ³⁴Протверезіться, як належить, і перестаньте грішити — бо деякі не знають нашого Отця; кажу це вам на сором.

Тіло, яке дає Отець

³⁵Але хтось запитає: «Як воскресають мертві? У якому тілі вони прийдуть?» ³⁶Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре. ³⁷І коли сієш, то сієш не те тіло, що має постати, а голе зерно, може, пшеничне чи якесь інше. ³⁸Але наш Отець дає йому тіло, яке обрав, і кожному зерну — його власне тіло. ³⁹Не всяка плоть однакова: інша в людей, інша у тварин, інша у птахів, інша у риб. ⁴⁰Є тіла небесні і тіла земні; але інша слава в небесних, а інша — в земних. ⁴¹Інше сяйво в сонця, інше в місяця, інше в зірок — і зірка від зірки різниться сяйвом.

⁴²Так само і з воскресінням мертвих: сіється в тлінні, воскресає в нетлінні. ⁴³Сіється в безчесті, воскресає у славі; сіється в немочі, воскресає в силі. ⁴⁴Сіється тіло природне, воскресає тіло духовне. Якщо є тіло природне, то є й тіло духовне. ⁴⁵Так і написано: «Перша людина, Адам, стала живою душею»; останній Адам став духом, що дає життя. ^d d v45 Ісус — це «останній Адам»: де перший Адам приніс усім смерть, там Ісус дає життя всім, хто належить йому. ⁴⁶Але не духовне було спершу, а природне, а потім уже духовне. ⁴⁷Перша людина — із земного пороху; друга людина — з неба. ⁴⁸Який земний, такі й земні; який небесний, такі й небесні. ⁴⁹І як ми носили образ земної людини, так носитимемо й образ небесної.

⁵⁰Ось що кажу вам, брати і сестри: плоть і кров не можуть успадкувати Царства нашого Отця, і тлінне не успадковує нетлінного.

⁵¹Слухайте, відкриваю вам таємницю: не всі ми спочинемо, але всі змінимось ⁵²умить, в одну мить ока, при останній сурмі — вона засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми змінимось. ⁵³Бо тлінне це має зодягнутися в нетління, і смертне це — у безсмертя. ⁵⁴А коли тлінне це зодягнеться в нетління, і смертне це зодягнеться в безсмертя, тоді справдиться написане: «Смерть поглинута перемогою. ⁵⁵Де, смерте, твоя перемога? Де, смерте, твоє жало?»

⁵⁶Жало ж смерті — гріх, а сила гріха — закон. ⁵⁷Але подяка нашому Отцеві! Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. ⁵⁸Тому, любі мої брати і сестри, будьте стійкі, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що ваша праця в Господі не марна.