Єремія 44

44 ¹Слово до Єремії про всіх юдеїв, що жили в Єгипті, у Мігдолі, Тахпанхесі, Мемфісі та Патросі:

²Так говорить Отець небесних воїнств, наш Отець Ізраїлю: Ви бачили все лихо, яке я навів на Єрусалим і на кожне місто Юдеї. Сьогодні вони — руїни, і ніхто не живе в них, ³через зло, яке вони чинили, щоб роздратувати мене, — спалюючи жертви, служачи іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні ваші предки. ⁴Та все ж я посилав до вас усіх своїх слуг пророків, знову і знову, кажучи: «Не робіть цієї огидної речі, яку я ненавиджу! ⁵Але вони не слухали й не відверталися від свого зла, від спалювання кадила іншим богам. ⁶Тож вилилися мій гнів і моя лють, запалавши в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима; вони стали пустищем і руїною, якими залишаються й донині.

⁷Так говорить Отець небесних воїнств, наш Отець Ізраїлю: Навіщо ви завдаєте собі такої великої шкоди, вигублюючи чоловіка, жінку, дитину та немовля з Юдеї, не залишаючи собі останку?

⁸«Ви дратуєте мене ділами своїх рук, спалюючи жертви іншим богам у Єгипті, куди ви прийшли жити, — вигублюючи самих себе, стаючи прокляттям і ганьбою серед усіх народів землі. ⁹Хіба ви забули зло ваших предків, царів Юдеї, їхніх дружин, ваше власне та зло ваших дружин, — учинене в землі Юдеї та на вулицях Єрусалима? ¹⁰До цього дня вони не впокорилися, не боялися й не дотримувалися мого закону та моїх постанов, які я дав вам і вашим предкам.»

¹¹Тому так говорить Отець небесних воїнств, наш Отець Ізраїлю: Я повертаю своє обличчя проти вас на зло, щоб вигубити всю Юдею. ¹²«Я візьму останок Юдеї, що налаштувався йти жити в Єгипет: усі вони загинуть, упавши там від меча та голоду, від найменшого до найбільшого, помираючи від меча та голоду, стаючи прокляттям, жахом, ганьбою та посміховиськом. ¹³Я покараю тих, хто живе в Єгипті, як покарав Єрусалим, — мечем, голодом і моровицею. ¹⁴Ніхто з останку Юдеї, що прийшов жити в Єгипет, не втече й не виживе, щоб повернутися до Юдеї, куди вони прагнуть повернутися жити, — ніхто, крім кількох утікачів, не повернеться.»

¹⁵Тоді всі чоловіки, які знали, що їхні дружини приносять жертви іншим богам, усі жінки, що стояли там, — великий натовп, — і весь народ, що жив у Єгипті, у Патросі, відповіли Єремії: ¹⁶«Слово, яке ти сказав нам в ім’я нашого Отця, — ми не слухатимемо тебе. ¹⁷Ні, ми неодмінно робитимемо все, що пообіцяли: приноситимемо жертви цариці небесній, виливатимемо їй узливання, як робили ми — ми, наші предки, наші царі, наші вельможі — у містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Тоді ми мали вдосталь їжі, процвітали й не бачили лиха. ^a a v17 Цариця небесна була популярною давньою близькосхідною богинею родючості, імовірно Астартою чи Іштар, якій широко поклонялися в Юдеї. ¹⁸Але відколи ми перестали палити кадило й виливати узливання цариці небесній, нам усього бракує, і нас нищать меч та голод.»

¹⁹Жінки додали: «Коли ми приносили жертви цариці небесній, виливаючи їй узливання, хіба ми робили коржі на її подобу та виливали узливання без відома наших чоловіків?»

²⁰Тоді Єремія промовив до всього народу, до чоловіків і жінок, які відповіли йому так. ²¹«Жертви, які ви палили в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима, — ви, ваші батьки, ваші царі, ваші вельможі, народ землі, — хіба наш Отець не згадав про них? Хіба не спало це йому на думку? ²²Тож наш Отець не міг більше терпіти ваших злих учинків та огидних речей; ваша земля стала руїною, жахом, прокляттям, незаселеною, як сьогодні. ²³Через те, що ви палили жертви, грішили проти нашого Отця й не слухалися його голосу, не ходили за його законом, його постановами та його свідченнями, це лихо спіткало вас, як воно є сьогодні.»

²⁴Єремія сказав усьому народові й усім жінкам: «Слухайте слово нашого Отця, усі юдеї в землі єгипетській.

²⁵Так говорить Отець небесних воїнств, Бог Ізраїлю: Ви та ваші дружини сказали це своїми устами й зробили це своїми руками: „Ми виконаємо обітниці, які дали, — палитимемо кадило цариці небесній і виливатимемо їй узливання“. Тож виконуйте ваші обітниці! Здійснюйте їх!»

²⁶«Слухайте слово нашого Отця, усі юдеї, що живуть у землі єгипетській: Ось, я поклявся своїм великим ім’ям, каже він, що жоден чоловік з Юдеї в усій землі єгипетській більше не прикличе мого імені, кажучи: „Як живе Владика Отець. ²⁷Ось, я пильную за ними на зло, а не на добро. Усі юдеї в Єгипті помиратимуть від меча та голоду, доки нікого не залишиться. ²⁸Небагато тих, хто вцілів від меча, повернеться з Єгипту до Юдеї; тоді весь останок Юдеї, що пішов до Єгипту, щоб там жити, дізнається, чиє слово устоїть — моє чи їхнє.“»

²⁹Ось вам знак, — каже наш Отець, — я покараю вас у цьому місці, щоб ви знали, що мої слова проти вас неодмінно справдяться — на зло. ³⁰Так говорить наш Отець: Я видам фараона Хофру, царя єгипетського, до рук його ворогів, які прагнуть його смерті, так само, як видав Седекію, царя юдейського, Навуходоносорові, цареві вавилонському, його ворогові, що прагнув його смерті.»