Буття 32

32 ¹Яків пішов своєю дорогою, і зустріли його ангели нашого Отця. ²Яків побачив їх і сказав: «Це табір нашого Отця!» І назвав те місце Маханаїм. ^a a v2 Маханаїм означає «два табори» — так Яків назвав місце, де зустрів воїнство ангелів нашого Отця.

³Яків послав поперед себе вісників до Ісава, свого брата, у землю Сеїр, на поля Едому.

⁴Він наказав їм: «Скажіть моєму панові Ісаву: так говорить твій слуга Яків: Я жив у Лавана й залишався там аж дотепер. ⁵Маю волів, ослів, отари та слуг — і чоловіків, і жінок. Посилаю сповістити мого пана, щоб знайти ласку в твоїх очах.» ⁶Вісники повернулися до Якова: «Ми ходили до твого брата Ісава — він іде тобі назустріч, і з ним чотириста чоловіків.» ⁷Яків дуже злякався й стривожився. Він розділив людей, що були з ним, а також отари, череди й верблюдів на два табори, ⁸подумавши: «Якщо Ісав дійде до одного табору й нападе на нього, то вцілілий табір утече.» ⁹Тоді Яків сказав: «Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісака, мій Отче, що сказав мені: „Вернися у свій край та до своєї рідні, і я вчиню тобі добро“, ¹⁰я надто малий для найменшої з усієї незмінної любові та вірності, які ти виявив своєму слузі, бо я перейшов цей Йордан лише зі своїм посохом, а тепер став двома таборами. ¹¹Врятуй мене, благаю, від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюся його: щоб він не прийшов і не вбив мене, матерів разом з дітьми. ¹²Але ж ти сказав: „Я неодмінно вчиню тобі добро і зроблю твоїх нащадків, як пісок морський, якого не злічити“.»

¹³Тієї ночі він залишився там, а потім узяв зі свого майна дарунок для свого брата Ісава: ¹⁴двісті кіз і двадцять козлів, двісті овець і двадцять баранів, ¹⁵тридцять дійних верблюдиць з їхніми верблюжатами, сорок корів і десять бугаїв, двадцять ослиць і десять ослів. ¹⁶Він передав їх своїм слугам, кожну череду окремо, і сказав своїм слугам: «Ідіть поперед мене й залиште відстань між чередою та чередою.» ¹⁷Першому він наказав: «Коли мій брат Ісав зустріне тебе й запитає: „Чий ти? Куди йдеш? І чиє це стадо поперед тебе?“, ¹⁸то скажи: „Це твого слуги Якова, дарунок, посланий моєму панові Ісаву. Ось і він сам іде позаду нас“.» ¹⁹Так само він наказав і другому, і третьому, і всім, хто йшов за чередами: «Те саме скажіть Ісаву, коли знайдете його, ²⁰і скажете: „Та й твій слуга Яків іде позаду нас“.» Бо він думав: «Я власкавлю його дарунком, що йде поперед мене, а потім побачу його обличчя; можливо, він прийме мене.»

²¹Отож дарунок пішов поперед нього, а він сам тієї ночі залишився в таборі.

Переправа через Яввок

²²Тієї ночі він устав, узяв своїх двох дружин, двох служниць та одинадцятьох синів і перейшов брід Яввок. ²³Він узяв їх і переправив через потік, і так само переправив усе, що мав. ²⁴А Яків залишився сам. І боровся з ним якийсь чоловік аж до світанку. ²⁵Побачивши, що не може подолати Якова, той чоловік торкнувся суглоба його стегна, і стегно Якова вивихнулося, коли вони боролися.

²⁶Він сказав: «Відпусти мене, бо займається світанок.» Але Яків відповів: «Не відпущу тебе, доки не благословиш мене.»

²⁷І сказав він йому: «Як тебе звати?» Той відповів: «Яків.»

²⁸Він сказав: «Більше не зватимешся Яковом, а Ізраїлем, бо ти боровся з нашим Отцем і з людьми та переміг.» ^b b v28 Ізраїль означає «він бореться з Богом» — ім’я, яке наш Отець дає Якову після ночі боротьби.

²⁹Яків запитав його: «Скажи мені, будь ласка, своє ім’я.» Той відповів: «Чому ти питаєш про моє ім’я?» І благословив його там.

³⁰Тож Яків назвав те місце Пеніел: «Бо я бачив нашого Отця лицем до лиця, та все ж моє життя було врятоване.» ^c c v30 Визнання Якова після цілонічної боротьби: він зустрів нашого Отця лицем до лиця — близького Отця в такому образі, що його можна було бачити, торкатися й боротися з ним, — і його життя було збережене. ³¹Сонце зійшло над ним, коли він проходив Пенуел, і він накульгував через своє стегно. ³²Ось чому й досі ізраїльтяни не їдять м’яза, що на суглобі стегна, — бо він ударив по суглобу стегна Якова там, біля стегнового м’яза.